11 вересня українські нафтовики та газовики відзначили своє професійне свято. З цього приводу ми поспілкувалися з головою Івано-Франківської обласної організації Профспілки працівників нафтової і газової промисловості Тетяною Сульженко.
– Тетяно Олександрівно, чим є цей день для нафтовиків і газовиків Прикарпаття?
– Будь-яке професійне свято – це подія, яка об’єднує людей за їх професійною належністю. Як правило, це свято не тільки для працівників галузі, а й для членів їх сімей, близьких та родини, просто друзів. Але свято нафтовиків і газовиків – це щось набагато більше. І не тільки тому, що нафта і газ є стратегічною сировиною для будь-якої країни. Для нашої держави кожна тонна видобутої нафти, кожен кубометр природного газу стали запорукою незалежності, стабільності, перемоги над агресором та, врешті-решт, запорукою щасливого майбуття.
Вмикаючи газ на кухні, чи заправляючи авто, ми й не замислюємося над тим, наскільки небезпечною є робота і нафтовиків, і газовиків. Ми приймаємо продукт їх праці як належне, хоча ці вуглеводні і горючі, і вибухонебезпечні. Розлив нафти на свердловині – екологічне лихо. Поломка на газопроводі – аварійна ситуація. Кожен день – іспит на мужність. На роботу – як у бій. І ось так вже 245 років. Саме стільки виповнюється цьогоріч українській промисловій нафті. З діда-прадіда зберігаються династії ріпників («ропа» – стар. «нафта»). Цю професію ніколи не вибере слабодух або боягуз – їм це просто не під силу. Але всі труднощі меркнуть у порівнянні з щастям «умитися першою нафтою». Можна лише захоплюватися відданістю нафтовиків та газовиків своїй професії. І кожному, хто працює в нафтогазовій галузі, важливо знати, що ті, для кого вони працюють, це розуміють.
– Ну з цим, певно, складнощів немає? Про нафту й газ чуємо чи не щодень і в ЗМІ, і на побутовому рівні.
– Проте наші державні мужі, здається, сприймають нафтогазову промисловість виключно як «дійну корову», та й ту намагаються прирізати, щоб закрити дірки в бюджеті.
– Маєте на увазі фіскальне навантаження на галузь?
– Так, мова йде про так званий податок на видобуток нафти і газу – рентні платежі. Якщо у всьому світі це стимулює процеси видобутку, то в нас – навпаки. За словами відомого газовика, «при 70 % податку навіть наркобізнес стає невигідним». Знадобилося майже два роки, щоб це зрозуміли можновладці, і ренту на газ дещо послабили. А от «чорне золото» ще й досі заганяє галузь у «мінус».
До того ж, з минулого року до нерівної гри влади з нафтогазовою галуззю долучилася і Державна служба геології та надр України. Та обраний нею метод відкликання спецдозволів та заборона експлуатації нафтогазових родовищ – шлях в нікуди. Судіть самі: рік тому зупинено Битків-Бабчинське родовище, держава недоотримала десятки тисяч тонн нафти, мільйони кубометрів газу. Невже в період російсько-української війни вони були б зайвими для нашої промисловості, для потреб АТО, зрештою? У лютому зупинили Лопушну. Тисячний пікет перед ОДА, протести громад Надвірнянщини, підтримка обласної ради, суди… Лопушну відвоювали. На часі новий сюрприз – з 17 вересня може бути зупинена дія спецдозволів ще по 10 родовищах Івано-Франківської області. Це вже «різатимуть» по-живому. А далі що? Ліквідуємо «Укрнафту»? Залишимось без української нафти? В черговий раз простягнемо руку до Європи, а може… до Путіна? Так і напрошується сакраментальне: «На кого працюєте, панове?»
– Стривайте, Тетяно Олександрівно, мушу заперечити. Хіба Держгеонадра не відстоює тим самим державні інтереси?
– Якщо розглядати проблему не поверхнево, то ні державними інтересами, ні законністю в цій справі і не пахне.
Так, ПАТ «Укрнафта», як і всі інші суб’єкти господарювання, зобов’язане сплачувати податки. З цим погоджуюсь однозначно. Але недарма кажуть: диявол криється в деталях. Держава використала більше 10 млрд. м3 газу, який належить ПАТ «Укрнафта». Судами України доведено, що як мінімум п’яту частину цього газу «експропрійовано» незаконно. В той же час «Укрнафта» має астрономічну заборгованість перед бюджетом – мільярди гривень і просить про взаємозалік. При цьому кожна із сторін у цьому спорі рахує свої та чужі борги за різними методами, але за єдиним принципом – правий той, хто сильніший.
«Укрнафта» поточні зобов'язання перед бюджетом сумлінно виконує (це визнає і сам голова Державної фіскальної служби). Що стосується боргів («Укрнафта» називає їх «історичними», пан Насіров – «замороженими») – треба шукати конструктивний компроміс, а не брязкати погрозами.
Тим паче, що «специ» Держгеонадр не можуть не знати, що тягне за собою зупинка нафтогазових родовищ. Я вже не кажу про втрачені для держави корисні копалини та прибутки. Важко уявити, в якому жахливому становищі опиняться сім'ї нафтовиків та газовиків, що втратять роботу. Адже йдеться про найсвятіше – цінність людського життя та святість рідної землі. Нафта і газ, видобуток яких припинено, самостійно шукатимуть шляхів до виходу і можуть вибухнути. Сучасна історія знає жахливі приклади таких катастроф, в т.ч. і на Прикарпатті. Вже зараз жителі прикарпатських сіл Пасічної та Биткова живуть у передчутті біди. Із зупинкою Битків-Бабче щодня фіксуємо зростання концентрації вибухонебезпечних газів у ґрунті та воді. А що станеться, якщо таких «загублених» родовищ буде в 5 разів більше, як це планують Держгеонадра? І яку землю та річки ми залишимо нащадкам – забруднені нафтою та «шміром»?
Тож готуючись до свята, паралельно готуємо протестувальників. Із касками, тріскачками, гучномовцями спробуємо докричатися до Держгеонадр. Закликаємо усіх небайдужих прикарпатців, а насамперед громади сіл, селищ, міст, територіально об'єднаних з такими родовищами, як Розсільнянське, Долинське, Струтинське, Спаське, Танявське, Рудавецьке, Пнівське, Чечвинське, Монастирське та Микуличанське, не стояти осторонь.
– Пані Тетяно, я розраховував на святкову бесіду, а Ви все більше про протести, загрози, ризики, безробіття. Невже з такими настроями зустрічають своє професійне свято члени нафтогазової профспілки?
– Звичайно ж, ні. Попри все, дивимося в майбутнє з надією. Згуртованістю зуміємо протистояти будь-яким спробам «розвалити» галузь, поділивши її між олігархами. Інакше і бути не може, бо галузь наша – на передовій системних змін у державі. І день професійного свята не завершує, а лише продовжує курс на підвищення добробуту та захищеності нафтовиків та газовиків.
У кращому фінансовому становищі перебувають працівники державних підприємств. Таких два – «Укрспецтрансгаз» та УМГ «Прикарпаттрансгаз». Навіть короткий перелік цьогорічних здобутків прикарпаттрансгазівців – вражає. Зарплату у 2016 році піднімали тричі. Весь колектив коштом підприємства охоплено медичним страхуванням. До Дня газовика кожен отримав премію в розмірі окладу. Взаєморозуміння з профспілкою дозволяє сподіватися, що і майбутня реструктуризація пройде з мінімально можливим вивільненням, збереже робочі місця та кадри.
Так само й долинські спецтрансгазівці продовжують бути в авангарді за рівнем зарплати та соціальним пакетом.
Укрнафтівці до свята також отримали від однієї до двох тисяч преміальних, є рішення правління про «вибиту» профспілкою «тринадцяту зарплату», вишукані кошти для проведення урочистостей та вручення нагород.
Утім, гострим та невирішеним залишається питання підвищення тарифів (окладів) у ПАТ «Укрнафта». Не без того, що доведеться йти у профспілковий наступ (у всякому разі, готуємося до вересневих акцій). Але це не затьмарює святкового настрою нафтовиків, навпаки, додає оптимізму на тлі суворої дійсності. Бо зайвого, надлишкового не просимо. Лише – роботу й зарплату! І якщо всі перші особи держави, які традиційно вітатимуть нас з професійним святом, будуть щирими, тo і буріння відродиться, і карпатська нафта не зникне, і ще не одним реверсом здивуємо світ. І наші правнуки за святковим столом ще не раз проголосять: «І за нас, і за вас, і за нафту, і за газ!»
Не забуваємо і про спорт – турніри, спартакіади, змагання – проведені в усіх колективах. Долаємо не тільки виробничі, але й гірські вершини. Напередодні професійного свята сходження на Говерлу здійснили колективи апарату управління УМГ «Прикарпаттрансгаз» та НГВУ «Долинанафтогаз».
Готуємо сюрприз і мешканцям Івано-Франківська. У жовтні – грандіозний гала-концерт переможців фестивалю мистецтв та художньої самодіяльності ПАТ «Укртрансгаз». Пам'ятаєте у Івана Франка: «Пісня і праця – великі дві силі!»
– Бачу, що народна мудрість «хто вміє добре відпочивати, той вміє гарно працювати» у нафтовиків та газовиків у пошані.
– Більше того, є прекрасні приклади наповнення професійного свята новим змістом. Так, у НГВУ «Надвірнанафтогаз» 7 вересня відбувся дуже цікавий та видовищний конкурс операторів з видобутку нафти і газу на звання «Кращий за професією». Проходило це дійство в унікальному місці – Музеї нафтопромислів Галичини. І організатори, і учасники керувалися при цьому однією метою – встановити такі правила, за якими не кумівство є підоймою по кар’єрній драбині, а дійсно краща професійна майстерність. Звичайно, одним конкурсом систему не подолати, але все в житті має свою точку відліку.
Голосно заявляє про себе і Спілка молоді на цьому підприємстві. За їх ініціативою у Будинку культури відбулася «Зустріч поколінь» – не традиційні доповіді, а жива розмова: «звідки єсть пішла вітчизняна нафта» і як зберегти на нафтогазовій мапі України її колиску – Надвірнянщину. Знайшли давній, можливо ще повоєнний, кінопроектор, реставрували його, «накопали» в архівах кіноплівки із епізодами з життя колективу НГВУ «Надвірнанафтогаз» та наче повернули час назад. Та й молодим було цікаво, бо якщо вірити мудрим китайцям, «сучасність – це досвід минулого і мрії про майбутнє».
– Шкода, що наша газета не вела репортажів з таких цікавих подій, але, гадаю, наступного разу без профспілкової «Єдності» не обійдеться.
– Звичайно, причому і в прямому, і в переносному значенні. Бо це ж основне. Що нам вдасться без профспілкової єдності та «почуття ліктя»?
Знаєте, колись з нагоди 25-річчя Івано-Франківської обласної ради профспілки нафтогазпрому Ваша газета зробила нам комплімент, опублікувавши матеріал під промовистою назвою – «В багатьох справах вони були першими». Через рік нам буде вже 40, тож запевняю і Вас, і всіх читачів, і симпатиків, і неприхильників, що вся наша профспілкова команда, весь сімнадцятитисячний загін працівників та ветеранів нафтогазової галузі ніколи не здасть лідерських позицій. А незавершених справ у нас дуже багато.
Питання № 1 – структурні зміни і в «нафті», і в «транзиті газу», без масових вивільнень, організаційних потрясінь та катаклізмів. Мусимо домогтися і укладенню нової Галузевої угоди, а ще краще – стовідсоткове її виконання та врахування в колдоговорах. Треба відвоювати Списки № 1 та № 2 для пільгового пенсійного забезпечення за роботу у важких та шкідливих умовах. Наразі йде збір підписів під електронною петицією. Необхідно повернути санаторно-курортне лікування застрахованим особам, забезпечити всіх прикарпатських нафтовиків та газовиків соціальними картками члена профспілки працівників нафтогазпрому. Словом, справ попереду – робити не переробити.
Але, завершуючи розмову, хочу повернутися до нашого професійного свята – Дня працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості. Шановні колеги, друзі, дякуємо Вам за Вашу працю. Не нафта і не газ, а саме Ви є нашим народним надбанням. Бажаю Вам, щоб трудове життя кожного укладалося у формулу чотирьох «З»: гідна Зарплата, стабільна Зайнятість, дотримання Законних трудових прав та міцне Здоров’я.
Зі святом!
Розмову вів Тарас Гросевич,
редактор газети Ради профспілок
Івано-Франківської області «Єдність»
