За даними опитування, проведеного незалежними експертами з американського Міжнародного республіканського інституту, українці у переважній більшості підтримують реформи з децентралізації влади (67% опитаних) та передачу більшості повноважень на місцевий рівень (58% опитаних). Люди щиро сподіваються, що з розширенням прав місцевих громад чіткіше і прозоріше запрацює механізм самоврядування, а отже й з'являться нові перспективи розвитку всіх регіонів.
Разом з тим, незважаючи на підтримку заявлених Урядом реформ, багато наших співвітчизників мають думку, що країна рухається не тим шляхом і як аргументи, що підтверджують це, називають конфлікт на сході країни, корупцію у владних і господарських структурах, зволікання з проведенням проголошених реформ.
Своє бачення профспілкові активісти країни, які працюють безпосередньо у трудових колективах, про досвід виживання у пост-Майданівській Україні знають з власних практик, а тому пропонують прості і зрозумілі для більшості людей шляхи виходу з кризи, які співзвучні з вимогами учасників революції Гідності. Саме про це наша розмова з головою Федерації профспілок Рівненщини Миколою Харитоновичем Шершуном.
- Миколо Харитоновичу, чи Ви вважаєте, як парламентарій 3-ох скликань Верховної Ради, який добре обізнаний з тонкощами законодавчого процесу по прийняттю доленосних для країни рішень, що вже давно на часі зміни до Конституції щодо розширення прав місцевих громад. Чи зміниться ситуація, скажімо, в нашій області, коли тут на місці, а не в столичних кабінетах вирішиватимуться пріоритети розвитку її сіл та міст?
- Така реформа, можливо, потрібна була ще вчора. Адже вона примушує людей, які будуть обрані громадами до органів самоврядування мислити по-державному і діяти швидко та ефективно в інтересах самих громад. Ось тільки самі ці обранці повинні бути не заангажованими політично, яку б політсилу не представляли, а компетентними господарських, економічних, соціальних питаннях, думати про хліб насущний і краще життя для всіх містян, а не купки наближених. І ,звичайно ж ці люди мають бути абсолютно вільними від будь-яких корупційних схем у минулому і нинішньому. Досвід багатьох країн, які пішли саме таким шляхом, зокрема сусідів-поляків,яскраво засвідчує наскільки у них в результаті таких реформ підвищився рівень громадянської самосвідомості і відповідальності людей. Відчути себе справжнім господарем на своїй землі, не чекати, що хтось зверху прийде і за тебе подумає, як обладнати твоє село, район, місто, де знайти кошти на будівництво доріг, ремонт ФАПів, спорудження спортмайданчиків, а ти сам і твої сусіди, люди, обрані вами, це вирішуватимуть – це дорогого вартує. Поки, на жаль, про самосвідомість деяких громадян говорити не доводиться.
Про це я можу впевнено говорити на прикладі подій, які відбулися біля Верховної ради. Кидати бойову гранату в натовп в мирному місті… Чи він задумувався навіщо він її кинув, хіба ті хлопці, які стояли біля Верховної ради в той день в чомусь винні? Це факт кричущий незрілості суспільства і його радикалізації. Або, наша місцева «незаживаюча виразка» - діяльність бурштинових старателів, які у гонитві за швидкою наживою забули, що на землі, сплюндрованій ними, жити їх дітям. Мало того, вони забувають про будь-яку безпеку для власного життя і життя інших. Маю на увазі той випадок, коли залізничники, які обслуговують «поліський трамвайчик», на шляху його руху за пів метра від самого залізничного полотна виявили гігантські 4-ох метрові вирви, викопані горе-копачами. Уявіть, скільки біди могла накоїти така їх «діяльність»! Законодавці ж, наші роками тягнуть кота за хвіст у вирішенні цієї проблеми, продовжують її заговорювати і завуальовувати… Переконаний, що навіть найкоштовніше сонячне каміння не варте сльозини малюка, який сумує за пропащим на копальнях батьком чи старшим братом. Сподіваюсь, якщо на повну силу запрацює авторитет громади, коли прийде до людей прийде свідомість того, що найкраща демократія – це рівність всіх перед Законом, а люди це зрозуміють і приймуть, коли бачитимуть відповідальність за протиправну діяльність буде для всіх і кожного однаковою.
- А чи будуть профспілковці брати участь у нинішніх виборах до місцевих Рад ?
- Безумовно. Принаймні, серед 130-ти тисячного загону членів профспілок, яких об'єднала ФПО, чимало саме таких свідомих і фахових спеціалістів-лідерів, за якими люди підуть, бо їм довіряють. Ми всіляко будемо підтримувати їх, як і тих незалежних кандидатів, які співпрацюватимуть з профспілками, розділятимуть засади профспілкової платформи, які викладені у простих вимогах ФПУ до Уряду і роботодавців: досягнення європейських стандартів життя, гідної праці, її стабільної і адекватної оплати, створення умов праці та її охорони, розвитку зайнятості, заради стабільності та зростання, соціального захисту та ефективного соціального діалогу.
- Ви говорите про соціальний діалог, а між тим профспілки оголосили про свій осінній наступ у боротьбі за соціальні і трудові права людини праці.
- Я певен того, що загострювати ситуацію не варто. Навіть війна завершується за столом переговорів. Варто шукати компроміс у всьому. Крапка. Іншого не дано.
Слава Богу, в нашій області влада, роботодавці і профспілки навчилися всі спірні питання обговорювати відкрито, через постійний діалог. Ось і днями відбулось у режимі он-лайн чергове засідання Обласної тристоронньої соціально-економічної ради за участю керівників і спеціалістів ОДА, Рівненської облради, об'єднання роботодавців, ФПО, владних структур районів, очільників районних і міських координаційних рад профспілок, представників громадськості, преси. Всі разом підводили підсумки виконання зобов'язань Територіальної Угоди з соціально-економічних питань на 2015-2017 роки за перше півріччя року нинішнього, кожен з її підписантів піднімав і злободенні невирішені питання і звітував про те, що зроблено. Дуже важливо, що в обговоренні торкнулися і удосконалення механізму впровадження адмінреформи, формування місцевих громад, вирішення проблем зайнятості через створення на місцевій сировинній базі нових переробних підприємств. Нам принаймні вистачає здорового глузду не ділити суспільство на «своїх і чужих». Ми партнери, разом працюємо над підвищенням рівня життя краян, їх соціальної захищеності. Думаю, нам і надалі варто поширювати таку співпрацю, і не шукати ворогів серед своїх.
Профінформцентр ФПРО
