серпня 2016

31 серпня 2016

Володимир Гройсман: про пріоритети Держбюджету-2017

88 main

 

Кабінет Міністрів України готує чесний, реалістичний проект Державного бюджету на 2017 рік і планує без затримки внести його на розгляд Верховної Ради, заявив Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман, відкриваючи засідання Уряду 31 серпня. - Серед пріоритетних напрямків, що закладаються до структури бюджету, - сфери національної оборони та безпеки, відновлення мережі українських доріг, реформа з децентралізації, енергоефективність, аграрна сфера, просування інтересів України на міжнародному рівні, соціальна сфера та освіта, - наголосив він.

"Я вважаю, що наш обов'язок сьогодні внести український бюджет на 2017 рік у вересні місяці в Парламент.", - зазначив В.Гройсман. "Дуже багато було років нашої незалежності, коли фальшивий і брехливий бюджет, який називали по-різному, не забезпечував розвитку нашої держави, а тим більше стабілізації: надуті доходи - доходи, яких просто не було, їх просто писали, що вони начебто будуть, - надуті видатки, які спричиняли економічну кризу. І цей шлях приводив до зубожіння український народ".

Серед пріоритетів бюджету на 2017 рік – сфера освіти. "Дитина від народження має тільки один шанс піти в дитячий садочок, один раз закінчити школу, і цей період є надзвичайно відповідальним, - підкреслив Володимир Гройсман. – Те, що ми зможемо дати як багаж дитині, буде означати, що вона вийде конкурентною і успішною".

Також Уряд закладатиме у бюджеті підвищення заробітних плат українських вчителів. "Це базова позиція, яку ми теж будемо відстоювати, за яку боротимемося, і це буде тільки початок", - повідомив Володимир Гройсман.

Прем'єр-міністр зазначив, що серед пріоритетних питань Уряду – питання заробітних плат українців та пенсійного забезпечення. Уряд буде пропонувати підходи щодо зміни системи оплати праці в Україні і пенсійного забезпечення, зазначив він.

"Це буде абсолютно реалістичний бюджет, не популістичний – реальний, - наголосив Володимир Гройсман. - Як тільки ми пройдемо формування і затвердження не популістичного бюджету, від того моменту можливості стабілізації і розвитку будуть збільшені у десятки разів. Це є надзвичайно важливе наше з вами завдання", - підкреслив він, звертаючись до членів Кабінету Міністрів.

Уряд буде закладати до державного бюджету на 2017 рік нові підходи з точки зору пріоритетів його діяльності та розвитку України, - підкреслив Прем'єр-міністр Володимир Гройсман.

Питання №1 у проекті бюджету на 2017 - фінансування сфери національної безпеки і оборони в межах 5 % ВВП.

" Одним із пріоритетів в проекті бюджету є напрямок відновлення мережі українських доріг та інфраструктури, що також стимулює створення робочих місць, заробітних плат та надходження податків, повідомив Голова Уряду.

Зокрема, 14 млрд грн закладуть до Дорожнього фонду, який буде інструментом будівництва доріг. Також планується акумулювати в ньому під проекти додаткові кошти від міжнародних організацій, що дасть можливість збільшити в рази фінансування українських доріг, навіть порівняно з цим роком, зауважив Володимир Гройсман.

Прем'єр-міністр зазначив, що громадяни відзначають значне збільшення обсягів поточних і середніх ремонтів доріг у країні. Разом з тим за короткий період часу неможливо побудувати дороги ідеальної якості, зауважив він.

Уряд зміцнюватиме реформу з децентралізації влади у країні. Володимир Гройсман зауважив, що за декілька років після початку реформи місцеві бюджети зросли майже удвічі, або й більше. "Нам треба зараз зміцнювати можливості місцевого самоврядування, місцевих бюджетів", - зауважив він.

Крім того, важливо підвищувати відповідальність органів місцевого самоврядування за послуги, які вони мають надавати людям, зокрема у сферах освіти, охорони здоров'я на місцевому рівні, дошкільної та позашкільної освіти, інфраструктури та енергоефективності, наголосив Володимир Гройсман.

Серед пріоритетів бюджету – напрямок енергоефективності. У 2017 році буде створено Фонд енергоефективності, концепція якого була нещодавно затверджена Урядом, повідомив Прем'єр-міністр.

"Це дасть нам можливість створити інструмент більш активного енергозбереження для того, щоб ми вийшли на лідируючі позиції щодо споживання енергоресурсів, - підкреслив Володимир Гройсман. - Питання енергоефективності - це питання національної безпеки, це питання нашої конкурентності, це питання надважливе для нашої державності".

Уряд планує у наступному бюджеті передбачити близько 1% від виробленої продукції аграрного сектору, близько 5,5 млрд грн, на підтримку невеликих фермерських господарств. Уряд працює над удосконаленням механізму, заявив Володимир Гройсман.

"Ми хочемо, щоб ті, хто має землю, хто її обробляє, хто виробляє українську продукцію, а ще краще, хто робить її переробку, отримав відповідну підтримку держави. І цю підтримку держави ми маємо направити спільно з аграріями на вітчизняне машинобудування - сільгосптехніка, мала механізація - те, що сьогодні потребує український аграрій: переозброєння, модернізація для підвищення продуктивності, розширення асортименту продукції", - зазначив Голова Уряду.

Уряд пропонуватиме Парламенту збільшити фінансування українських дипломатичних представництв за кордоном. Крім того, цього року також мають бути створенні повноцінні торговельні представництва України, наголосив Володимир Гройсман.

"Наш експортний потенціал - нерозвинутий. Нам потрібні допоміжні структури в інших країнах, які дадуть можливість українському виробнику і бізнесу продавати свої товари і послуги ефективно, щоби ми освоювали нові ринку і розвивали існуючі", - зауважив він.

 

 

 

 

 

Постійна www-адреса статті:

 

 

 

[ Детальніше... ]

Закарпатський «Вогник» завершив сезон

 

ЗК2 

 

         Цього літа один з кращих дитячих закладів Закарпаття – оздоровчий табір «Вогник» облорганізації профспілки працівників державних установ (голова Марія Петечук), який у галузі тепло називають «Острів дитячої радості», працював протягом усього сезону – з червня по серпень. Крім закарпатських дітей, в оздоровниці гарно провели свої канікули і школярі з Чернігівської області, які надовго залишать у пам’яті свій відпочинок у Карпатах. Під час останньої зміни, яку «Вогник» виграв у тендері управління молоді та спорту Закарпатської облдержадміністрації, протягом 21 дня тут оздоровлювалися 106 дітей з усієї області.

За словами заступника голови обласної організації профспілки Діани Гондорчин, кожен день в оздоровниці був заповнений цікавими, захоплюючими заходами: свята казки, дитячої творчості, дні самоврядування, інтелектуальні та виховні ігри, конкурси малюнку, пісні і танцю, спортивні змагання, екскурсії, пішохідні мандрівки тощо. Улюбленим місцем відпочинку дітей у таборі був ігровий майданчик під оригінальною назвою «Вогник-ленд», а усі мрії кожен бажаючий міг вивісити на «дереві бажань».

А хіба можуть забути діти унікальну табірну валюту – «оноківки», яка походить від назви села – Оноківці, де розташований табір? Ці гроші протягом табірної зміни діти отримували за різні добрі справи – зразкову поведінку, допомогу вихователям, чергування в їдальні, активну участь в житті табору. А у день закриття зміни вихованці «Вогника» мали можливість купити за «оноківки» солодощі, сувеніри.

За традицією, багато вихованців «Вогника» отримали на закритті зміни різні відзнаки і нагороди, які їм вручила голова обласної організації профспілки працівників державних установ Марія Петечук. У день прощання були і сльози, і щирі побажання, і, звичайно, фото на згадку…

Наприкінці останньої зміни до дитячого оздоровчого закладу «Вогник» завітав голова Закарпатської облпрофради Володимир Фленько. Високо оцінивши роботу однієї з кращих профспілкових оздоровниць нашого краю протягом усього сезону, він зазначив, що обласна організація профспілки працівників державних установ цього року, як завжди, була одним з лідерів проведення оздоровлення дітей серед галузевих профспілок нашого краю.

На фото:

- голова обласної організації профспілки працівників держустанов Марія Петечук (ліворуч), голова облпрофради Володимир Фленько та заступник голови облорганізації профспілки Діана Гондорчин з дітьми;

- біля «дерева бажань»;

- у «Вогник-ленді».

 

ЗК

 

ЗК3

 

Сергій Баранчиков,

завідувач відділу організаційно-

гуманітарної роботи

Закарпатської облпрофради

 

[ Детальніше... ]

Мета – запровадження нових стандартів праці в Україні

IMG 2509

 

Необхідність удосконалення системи інспекції умов праці через внесення змін до законодавства та за допомогою застосування механізмів соціального діалогу, - про це йшлося 30 серпня у Мінсоцполітики під час зустрічі з експертами Міжнародної організації праці (МОП).

 

У заході взяли участь заступник Голови ФПУ Олександр Шубін, представники Всеукраїнських профоб’єднань, що входять до складу СПО профспілок, Національний координатор МОП в Україні Сергій Савчук, фахівці профільних підрозділів апарату ФПУ та міністерства.

Експерти МОП розповіли про хід запровадження в Україні проекту «Зміцнення системи інспекції праці і механізмів соціального діалогу», який реалізується у рамках Програми Гідної праці МОП для України на період 2016-2019 рр.

Було акцентовано на необхідності врахування міжнародної практики у проведенні перевірок умов праці на робочих місцях, вдосконалення вітчизняного законодавства про працю та розширення повноважень державних структур, які проводять такі перевірки. На думку міжнародних експертів МОП, у цій роботі є дуже важливою участь профспілок, які мають досвід здійснення громадського контролю та розробки законопроектів соціальної спрямованості.

Олександр Шубін високо оцінив перспективи впровадження зазначеного проекту МОП в Україні та його значення для підвищення ефективності системи інспекції праці, зокрема роботи Держпраці. Це не тільки дозволить покращити ситуацію із охороною праці на підприємствах, поліпшити умови праці для працівників, підвищити її безпеку, а також допоможе у боротьбі із такими явищами, як заборгованість по зарплаті, виплата зарплат у конвертах, нелегальна зайнятість тощо.

Учасники зустрічі висловились за подальшу спільну роботу щодо впровадження презентованого проекту МОП з метою проведення навчання інспекторів праці, посиленні соціального захисту працівників і зміцнення соціального діалогу.

 

IMG 2500

 

IMG 2471

 

 

IMG 2483

 

IMG 2475

 

 

Прес-центр ФПУ

[ Детальніше... ]

30 серпня 2016

Засідання робочої групи з розробки та удосконалення Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги

2

 

26 серпня 2016 року в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (далі – НКРЗІ) відбулося друге засідання Робочої групи з розробки та удосконалення Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги з обговорення питання зміни тарифів на зазначені послуги.

 

У вказаному заході взяли участь представники НКРЗІ, Мінекономрозвитку України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, ПрАТ «Фарлеп-Інвест», Укртелекому, Всеукраїнського об’єднання обласних організацій роботодавців у сфері телекомунікаційних та інформаційних технологій, Української Асоціації операторів зв’язку «Телас» та СПО об’єднань профспілок.

Головував на засіданні Скляров О.І. – член НКРЗІ, керівник Робочої групи.

На першому засіданні, яке відбулося 22 липня 2016 року, Скляров О.І. поінформував, що з метою прозорості та обґрунтованості прийняття рішень стосовно зміни тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, всі матеріали ПАТ «Укртелеком» будуть обговорюватися членами Робочої групи на засіданнях.

Під час попереднього засідання Робочої групи було прийняте рішення зобов’язати ПАТ «Укртелеком» доопрацювати прейскурант Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги та надати відповідні матеріали до апарату НКРЗІ для подальшого їх обговорення на наступному засіданні Робочої групи.

Відповідно до доопрацьованих матеріалів, ПАТ «Укртелеком» запропонувало запровадити дві позиції тарифів для всіх категорій споживачів – «з погодинною оплатою місцевих розмов» та «без погодинної оплати місцевих розмов».

Крім цього, запропоновано поступове підвищення тарифів для бюджетних організацій, а саме: на першому етапі – на 10% у місті та на 12,5% у селі у 2016; на другому етапі – на 19,8% у місті та 28,7% у селі з 01.01.2017.

Як зазначив ПАТ «Укртелеком», враховуючи довготривалу процедуру погодження Граничних тарифів, нові тарифи фактично можуть бути застосовані не раніше 01.11.2016. Крім того, за інформацією ПАТ «Укртелеком», фактичні видатки бюджетних установ на загальнодоступні телекомунікаційні послуги телефонного зв’язку у 2016 році збільшуються на 1,8% або на 774,6 тис. грн.

Під час бурхливого обговорення зазначеного питання, члени Робочої групи від профспілкової Сторони наголосили, що їх позиція залишається незмінною, а саме, що в умовах масового зростання цін і тарифів на житлово-комунальні послуги підвищення тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги не на часі.

В умовах зростання заборгованості по заробітній платі, яка станом на 01.08.2016 склала 2,0 млн. грн., порушення права працівників бюджетної сфери на своєчасну оплату праці підвищення тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги негативно відобразиться на бюджетних організаціях.

Профспілки зазначили, що вони розуміють необхідність підвищення тарифів, але лише за умови адекватного підвищення Урядом основних соціальних стандартів та гарантій.

Водночас профспілкова Сторона зауважила, що запропоноване підвищення тарифів з 01.01.2017 – на 19,8% у місті та на 28,7% у селі набагато перевищує прогнозований рівень підвищення тарифів на вказані послуги, яке за розрахунками Мінекономрозвитку на 2017 рік складає 13,1%.

Члени Робочої групи від Профспілкової сторони та Сторони роботодавців висловили єдину думку щодо передчасності підвищення Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги.

Пропозиція ПАТ «Укртелеком» щодо підвищення тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги була підтримана лише представником Мінекономрозвитку.

Представниками Робочої групи була підтримана пропозиція Сторони роботодавців щодо надання в робочому режимі ПАТ «Укртелеком» до апарату НКРЗІ розширеної інформації стосовно напрямів використання інвестицій в телекомунікаційну мережу, яка використовується для надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг.

Відповідно до процедури прийняття рішення стосовно зміни тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, остаточне рішення приймається на засіданні Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації.

Як наголосив Скляров О.І., з метою прийняття виваженого рішення, на засідання Комісії будуть запрошені уповноважені представники тристороннього дорадчого органу задля висловлення своєї позиції.

 

 Департамент захисту соціально-економічних прав

 

 

 

[ Детальніше... ]

ПОЗИЦІЯ ПРОФСПІЛОК. При формуванні та реалізації державної політики у сфері промислового розвитку необхідно враховувати інтереси людини праці

КАБМИН

 

30 серпня під головуванням Першого віце-прем’єр-міністра - Міністра економічного розвитку і торгівлі України Степана Кубіва відбулась нарада з питань реформування системи формування та реалізації державної політики у сфері промислового розвитку. У нараді взяли участь представники соціальних партнерів – Уряду, роботодавців та профспілок.

Профспілкову сторону представляли заступник Голови Федерації профспілок України Олександр Шубін, голова Профспілки авіабудівників України Ярема Жугаєвич, голова Профспілки працівників суднобудування України Микола Бутенко, заступник керівника департаменту захисту соціально-економічних прав апарату ФПУ Світлана Макогонюк.

В засіданні взяли участь також Голова Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк, Голова УСПП Анатолій Кінах, керівники Федерації роботодавців України та інших об’єднань роботодавців, представники наукових кіл.

Як підкреслив, коментуючи подію заступник голови ФПУ Олександр Шубін, ця нарада стала продовженням соціального діалогу та реалізацією доручення Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана після підписання 22 серпня ц.р. Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2016-2017 роки, яку від сторони профспілок підписав Голова Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні, Голова Федерації професійних спілок України Григорій Осовий (http://www.fpsu.org.ua/news/61-nasha-borotba/10712-sotsialnij-dialog-nabirae-novogo-znachennya).

Під час наради 30 серпня розглядався проект Положення про Національний комітет з промислового розвитку України. Фахівцями Міністерства економічного розвитку і торгівлі було представлено проект Концепції реформування системи управління промисловим комплексом України.

На початку засідання Степан Кубів зазначив, що на доручення Премєр-міністра України Володимира Гройсмана засновано такий формат співробітництва соціальних партнерів, широкого та прозорого обговорення важливих питань. Він підкреслив: за підсумками консультацій соціальних партнерів було вирішено: для того, щоб питання розвитку промисловості, на актуальності якого неодноразово наголошували профспілки, стало дійсно предметом серйозних державних змін, потрібно заснувати широкий консультативно-дорадчий орган і винести на одне з найближчих засідань Уряду проект Положення про такий орган, а також запропонувати Премєр-міністру особисто його очолити. Доречи, за інформацією від Першого віце-премєра, Володимир Гройсман вже дав таку попередню згоду.

Як наголосив Олександр Шубін, під час наради було визначено, що необхідно надати пропозиції щодо основних завдань Національного комітету, пріоритетних напрямів його діяльності.  

Слід зазначити, що до проведення цього засідання профспілкова сторона провела робоче обговорення в середині своїх членських організацій і надала свої пропозиції щодо основних напрямів діяльності Національного комітету.

На думку профспілок, ключовими тут мають стати такі блоки:

- забезпечення балансу трудових ресурсів для ефективної роботи економіки;

- участь профспілок у формуванні державної політики, спрямованої на підготовку та працевлаштування робітничих та інженерно-технічних кадрів;

- участь профспілок у державної політики щодо підвищення продуктивності праці, формування програм модернізації промисловості;

- питання справедливої системи оплати праці, розробка ефективних заході щодо недопущення заборгованості по зарплаті.

- питання розвитку ефективного соціального діалогу і трудового партнерства.

У своєму виступі на засіданні заступник Голови ФПУ Олександр Шубін зазначив: профспілки вітають позитивний рух у цьому питанні, готові провести широке обговорення проблем та напрямів діяльності у цієї сфері. Він наголосив, що, на думку профспілок, одним з головних пріоритетів має стати розвиток внутрішнього ринку. Було підкреслено, що профспілки вважають неприпустимим підняття конкурентоспроможності за рахунок економії на робочої силі та заробітної платі. А головне, наголосив він, при формування та реалізації державної політики у сфері промислового розвитку необхідно використовувати кращий світовий та європейський досвід, враховувати інтереси людини праці.

Голова Профспілки авіабудівників України Ярема Жугаєвич зазначив, що зараз вкрай необхідно застосувати виважений підхід, розробити документ при участі наукових кіл та експертів, обговорити його максимально широко для того, щоб він був сприйнятим у суспільстві.

 

Прес-центр ФПУ

 

 

[ Детальніше... ]

ФПК ХСЕІ інформує про початок роботи Internet-медіа ресурсу «Портал профспілкового навчання ФПК». Заходьте! Долучайтеся!

заставка Портал ФПК

 

Факультет підвищення кваліфікації профспілкових кадрів Харківського соціально-економічного інституту повідомляє про початок роботи в тестовому режимі Internet-медіа ресурсу «Портал профспілкового навчання ФПК» за посиланням http://www.ppnfpk.pp.ua

«Портал профспілкового навчання ФПК» - це медіа-ресурс про профспілкове навчання, про події профспілкового навчання, про учасників і для учасників профспілкового навчання.

Портал створено, щоб вибрати і об'єднати однодумців, які небайдужі до питань профспілкової освіти, хочуть поліпшити якість профспілкового навчання, підвищити результативність профспілкової діяльності, яка безпосередньо залежить від професіоналізму і компетентності профспілкових кадрів і активу, рівня і якості їх підготовки.

Портал створено для залучення учасників профспілкового навчання в процес тісної взаємодії між собою, взаємообміну досвідом в медіа-просторі Порталу, активізації прагнення членів профспілки до отримання нових знань, які допоможуть краще і якісніше здійснювати свою профспілкову діяльність.

«Портал профспілкового навчання ФПК» створений для забезпечення потреб учасників профспілкового навчання в інтернет-ресурсі, який дасть можливість створити інтернет-медійний координаційний інформаційно-ресурсний центр профспілкового навчання і медіа-спільноту учасників профспілкового навчання.

Структура Порталу включає крім стрічки новин, розділи для учасників профспілкового навчання:

-«Організаторам» (з підрозділами «Навчальні заклади системи профспілок», «Нормативна база з питань профспілкового навчання», «Досвід профспілкового навчання» (Зарубіжний досвід, Навчання профспілковців України, Моменти історії (Видатні особистості системи профспілкового навчання, З історії профспілкового навчання , Профспілкові музеї)),

-«Тренерам-лекторам» (з підрозділами «На допомогу викладачам профспілкового навчання», «Фонд мультимедійних презентацій для навчання профактиву»),

-«Слухачам» (з підрозділами «Електронна бібліотека слухача профспілкового навчання», «Поради слухачам профспілкового навчання»),

- «Скарбничка знань» (з підрозділами «Добірка тематичних матеріалів з питань профспілкового навчання», «Калейдоскоп інформації для учасників профспілкового навчання»).

На правій бічній панелі розміщується пошук по Порталу, інформація про пропозиції для профспілкового навчання, архів новин.

«Портал профспілкового навчання ФПК» - це інтернет-простір, який в процесі свого розвитку буде прагнути дати можливість:

- Отримувати учасникам профспілкового навчання оперативно новини, необхідну інформацію, нові знання, консультації профспілкових експертів - досвідчених практиків профспілкової діяльності

- Більш широкого інформування про нові форми, методи, інновації в системі профспілкової освіти

- Узагальнювати і поширювати кращий досвід проведення профспілкового навчання

- Забезпечити швидкий доступ до тематичної інформації щодо основних напрямків профспілкової діяльності

- Більш активно взаємодіяти українським навчальним закладам профспілок і лекторам-тренерам профс.навчання між собою і з профспілковими організаціями в питаннях навчання профспілкового активу; Здійснювати інформаційний обмін, ділитися досвідом з питань проведення профспілкового навчання, виробляти спільні рекомендації з розвитку профспілкового навчання

- Дати інформаційну підтримку представникам українських навчальних центрів профспілок, лекторам-тренерам профспілкового навчання

- Задовольнити потребу профспілкового активу, членів профспілок всіх рівнів в отриманні шляхом самоосвіти додаткових знань для здійснення профспілкової діяльності.

Будемо прагнути, щоб медіа-ресурс «Портал профспілкового навчання ФПК» став активною складовою створення на Харківщині та в Україні системи формування і розвитку кадрового потенціалу профспілок, здатного на рівних вести професійний діалог з соціальними партнерами, грамотно і ефективно захищати соціально-економічні інтереси людей праці.

Запрошуємо до активної інформаційної інтернет-взаємодії учасників профспілкового навчання в медіа-просторі Порталу. Щоб якомога більша кількість учасників профспілкового навчання - читачів Порталу - ставали причетними до процесу створення матеріалів Порталу, які б надихали його читачів розвивати систему профспілкового навчання, давали поштовх до вдосконалення форм і методів діяльності профспілкових організацій по захисту соціально-економічних прав трудящих.

Посилання на «Портал профспілкового навчання ФПК»: http://www.ppnfpk.pp.ua

Заходьте! Приєднуйтесь! Надсилайте матеріали для публікації на Порталі!

Наші контакти:

м.т. 068-610-93-29 (Шпурік О.В.)

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 

Олена Шпурік,

декан факультету підвищення кваліфікації профспілкових кадрів Харківського соціально-економічного інституту

 

[ Детальніше... ]

29 серпня 2016

Опыт построения «скандинавского социализма»

87962

 

Шведские социал-демократы интересны многим. Социалистическое королевство Швеция реализовало на практике принцип «Экономика – капиталистическая, распределение – социалистическое». Да, у них получилось не всё и с социализацией они, возможно, даже перегнули палку. Но их опыт построения «скандинавского социализма» очень интересен.

Швеция является высоко индустриально развитой державой, которая обеспечивает и 60-70% своих сельскохозяйственных потребностей. Шведы – трудяги и очень хорошо работают. И по душевому ВВП до 90-х годов страна устойчиво занимала 2-3 место в мире.

 

Социал-демократическая рабочая партия Швеции

 СДРПШ основана в 1889 г. Член СИ (Социалистического интернационала) с 1951 г. Численность — ок. 600 тыс. чел. (1989 г.). До 1988 г. имело место коллективное членство от профсоюзов. На парламентских выборах 1988 г. по­лучила 43,7% голосов избирателей и 156 мест в риксдаге (1985 г.—45,1% и 159 мест; 1982 г.—45,6% и 166 мест). Образу­ет однопартийное правительство. Премьер-министр — И. Карлссон. Он же — председатель СДРПШ. Партия построена по тер­риториальному признаку; ее структура приспособлена к админи­стративному делению Швеции. Высший орган партии — съезд, созываемый раз в 3 года (обычно за год до очередных парламент­ских выборов). Съезд избирает Правление, Исполком, председа­теля и секретаря СДРПШ. В настоящее время этот пост занимает Бу Турессон. Важную роль в работе съезда играет парламентская фракция партии. СДРПШ тесно связана с Центральным объединением профсоюзов Швеции (ЦОПШ). Профсоюзы берут на себя значительную часть расходов партии, финансируют, в частности, ее избирательную программу. Лидеры ЦОПШ занимают важные посты в руководстве партии. Активную роль в ее деятельности играют женские, молодежные, просветительские организации СДРПШ не имеет центральной ежедневной газеты: ее интересы отражены в регулярных профсоюзных изданиях. Теоретические журналы — «Актюэльт и политик» («Актуальная политика») и «Тиден» («Время»).

Становление партии происходило в 80—90-е гг. XIX в. в процессе идейно-политической борьбы между представителями марксистского (А. Пальм) и ревизионистского (Я. Брантинг) те­чений рабочего движения. В 1897 г. СДРПШ приняла первую «Программу принципов», во многом напоминавшую Эрфуртскую программу СДПГ. В ней была поставлена задача создания поли­тической организации рабочего класса, постепенного завоевания власти, обобществления средств производства. Был выдвинут и ряд конкретных социально-политических требований, в том числе введение всеобщего и равного избирательного права, 8-часового рабочего дня и т. д. В нач. XX в. партия значительно укрепляет свои позиции; она растет численно с 3 тыс. членов (1889 г.) до 44 тыс. в 1900 г. (с этого года профсоюзы становятся коллектив­ными членами СДРПШ). Если с 1896 г. до 1902 г. партия была представлена в риксдаге одним депутатом (Я. Брантингом, став­шим в тот период ее лидером), то уже в 1911 г. СДРПШ завое­вала 64 мандата (14,6%). С 1914 г. она стала сильнейшей фрак­цией в риксдаге. Партия оказывает давление на правительство Швеции, которое идет на ряд социальных реформ (введение пен­сий по старости и учреждение государственного арбитража по трудовым конфликтам).

С 1917 г., когда социал-демократы впервые вошли в прави­тельство в качестве младшего партнера либеральной партии, на­чался период почти непрерывного пребывания СДРПШ у власти. В межвоенные годы она формировала однопартийные кабинеты: в 1920—26 гг. (премьер-министр —Я. Брантинг); в 1932—36 гг. (премьер-министр — П.-А. Ханссон); в 1936—39 гг. СДРПШ раз­делила власть с Крестьянским союзом. На парламентских выбо­рах 20—30-х гг. партия получает в среднем более 40% голосов избирателей, добившись в 1940 г. наилучшего результата за всю свою историю — 53,8%. К 1940 г. численность партии достигла 487 тыс. чел. В 1920 г. принимается вторая программа СДРПШ, в которой сохраняется ряд марксистских положений предыдущей программы, в частности признается необходимость создания, бес­классового общества, национализации крупной частной собствен­ности.

В период между двумя мировыми войнами усилиями правя­щих социал-демократов в стране были осуществлены реформы, способствовавшие демократизации общественной жизни, улучшению материального и социального положения трудящихся. В 1918—19 гг. была проведена новая избирательная реформа, де­мократизирован парламент. На рубеже второго и третьего деся­тилетий XX в. был введен 8-часовой рабочий день, введено стра­хование от несчастных случаев за счет предпринимателей. В 30-е гг. к этим реформам добавились новые реформы системы страхования, улучшено трудовое законодательство, введена за­конодательная защита трудящихся-женщин и т. д. В 30-е гг. СДРПШ пытается способствовать компромиссу между предпри­нимателями и профсоюзами. Эти усилия находят свое выражение в специальном соглашении 1938 г. (Сельтшебаденское соглаше­ние), в котором представители буржуазии и рабочего класса до­говорились решать конфликтные ситуации путем переговоров.

В годы второй мировой войны СДРПШ находится у власти вместе с Крестьянским союзом и Народной партией. Швеция объявляет о своем военном нейтралитете, однако на начальном периоде войны разрешает транзит немецких войск в Финляндию, поддерживает с Германией торгово-экономические отношения. В то же время Швеция активно предоставляет политическое убе­жище антифашистам из ряда западноевропейских стран.

С 1945 по 1976 г. СДРПШ сохраняет ведущие позиции в политической жизни страны. К сер. 70-х гг. численность партии достигла 1 млн 100 тыс. чел. Она образует все правительства, причем только в 1951—57 гг.— коалиционное (с Крестьянским союзом). Премьер-министры — П.-А. Ханссон (1945—46 гг.); Т. Эрландер (1946—69 гг.); У. Пальме (1969—76 гг.). На парла­ментских выборах 1948—64 гг. СДРПШ стабильно получает 46— 47% голосов избирателей; в 1968 г.—50,1% (лучший результат в послевоенный период). Однако в 70-е гг. наблюдается известный спад электоральной поддержки партии — 45,3% (1970 г.), 43,6% (1973 г.), 42,7% (1976 г.). В этот период СДРПШ удается удержаться у власти благодаря той поддержке, которую она получает от Левой партии — коммунисты Швеции.

Идейно-теоретическую эволюцию СДРПШ в 40—70-е гг. мож­но проследить по ее принципиальным программам, принятым в 1944, I960 и 1975 гг. Первая среди них, названная «Программой 27 пунктов», признавала существование классов и классовой борьбы; предусматривала замену капиталистического общества иным, основанным на свободе и равноправии граждан; считала возможной социализацию той части промышленности, где частное предпринимательство себя экономически не оправдало; объявля­ла необходимым развитие экономической демократии и народно­хозяйственного планирования. Значительное место в программе 1944 г. было отведено конкретным мероприятиям, прежде всего в сфере социальной политики. В экономической области СДРПШ предлагала шаги, которые стимулировали бы предприниматель­скую деятельность, обеспечивали полную занятость в промышлен­ности, укрепляли внешнеторговые связи Швеции.

Спустя полтора десятилетия СДРПШ приняла новый долго­срочный документ — «Программу нашего времени» (1960 г.). Под влиянием благоприятной экономической конъюнктуры, позволив­шей улучшить благосостояние населения страны, партия нарисо­вала в программе в целом позитивную картину капиталистическо­го развития. Указав на те конкретные завоевания рабочего дви­жения, которые были достигнуты при прямом участии правящей партии, авторы документа 1960 г. сформулировали обобщающий вывод, согласно которому «в ряде стран общество острых классо­вых противоречий, массовой нищеты и необеспеченности смени­лось обществом благосостояния». В то же время, отмечалось в этом документе, и в этом обществе «сохраняются многие перво­начальные черты капитализма», в том числе «неравномерность распределения собственности и доходов». Окончательно устра­нить эти пороки капитализма социал-демократы предлагали по­средством внедрения в сознание шведских граждан идеалов сво­боды, равенства, справедливости, человеческого достоинства и гуманности. Основываясь на этих этических идеалах, СДРПШ и ее сторонники будут стремиться к проведению «политики полной занятости, расширению производства, социального обеспечения и экономической демократии». Эта политика, отмечается в програм­ме, отвечает интересам как трудящихся, так и предпринимателей.

Отношение к последним будет определяться у СДРПШ по эконо­мическим критериям производственной эффективности, а также по социальным — в зависимости от соблюдения капиталистами меры ответственности перед трудящимися и государством. Последнее не собирается посягать на право частной собственности; акцент переносится на вопросы экономической демократии, с тем чтобы «дать всему народу возможность воздействовать на принятие ре­шений в экономической области».

Еще через 15 лет — в 1975 г, — СДРПШ вновь обновила свой идейно-теоретический инструментарий, приняв очередную «Прог­рамму принципов». Ее обсуждение в партии происходило на фоне ослабления позиций социал-демократов,   в период обострения кризисных явлений в капиталистической экономике. Поэтому в документе 1975 г. не только повторена констатация программы 1960 г. о сохранении в обществе «первоначальных черт капитализ­ма», но и указаны причины, мешающие становлению «государст­ва благосостояния». Это и решения, принимающиеся «исходя из принципа капиталистической прибыли», и ограниченность демо­кратии, и наличие «классовых разграничений», и отсутствие ра­венства между мужчинами и женщинами, и наличие прежней иерархии в трудовом процессе. Заявляя, что «социал-демократия стремится к осуществлению равенства как всеобщей ценности», программа вкладывает в этот лозунг не только этическое, но и со­циально-экономическое содержание.   СДРПШ   «намерена так преобразовать общество, чтобы право окончательных решений в сфере производства и распределения принадлежало самому на­роду...». Декларированный еще ранее тезис об «экономической де­мократии» получает новое звучание: она по своей значимости при­равнивается к политической демократии. Рабочие и служащие не просто должны получить право участвовать в управлении пред­приятиями, на которых они заняты; речь идет о расширении их функций как совладельцев капиталов предприятия. Вместе с тем программа не исключала возможности полной передачи капита­листической собственности в руки общества, правда, оговаривая этот вариант как «соображениями экономического эффекта, так и интересами общества».

Во 2-й пол. 80-х гг. в СДРПШ началась разработка нового программного документа. Проект новой программы был опубли­кован в июле 1989 г. В нем сделан акцент на использование ры­ночной экономики, на развитие общественного сектора и охрану окружающей среды. В перспективе предусматривается ликвидация в стране монархической формы правления. Окончательный вариант программы намечено принять в 1990 г.

После окончания второй мировой войны СДРПШ продолжала реформирование социальной сферы, начатое еще в 20—30-е гг. Однако этот процесс развивался неравномерно: основные законы отвечавшие непосредственным интересам трудящихся, были при­няты в 1945—48 гг. К ним относятся закон о всеобщем страхова­нии по болезни и закон о повышении пенсий трудящихся. С 1946 г. в Швеции стали функционировать производственные советы (в 1977 г. их права были расширены и они получили, в ча­стности, возможность активного участия в вопросах найма). В 1947 г. была принята программа жилищного строительства; в том же году был повышен налог на доходы акционерных обществ и введен налог на наследство. В 1948 г. проведена школьная ре­форма — введено всеобщее 9-летнее образование. Были приняты и другие законы, касавшиеся, в частности, ограничения женского и детского труда на тяжелых работах. Из законов, принятых в 50-е гг., выделим следующие: увеличение оплачиваемых отпусков с 2 до 3 недель; пенсионная реформа; бесплатное лечение тру­дящихся. В 60-е гг. СДРПШ добилась сокращения рабочей не­дели (до 45 часов), повышения пенсий и пособий, увеличения оп­лачиваемого отпуска (до 4 недель). В 1-й пол. 70-х гг. были улучшены прежние законы о страховании, пенсиях, условиях тру­да и т. д. Правительство стремилось к развитию в промышленно­сти отношений «социального партнерства», что, однако, не всегда удавалось, о чем, в частности, свидетельствовала мощная за­бастовка горняков в 1969—70 гг. Недовольство в Швеции вы­звали планы СДРПШ по строительству атомных электростанций, а также отказ правительства увеличить заработную плату зна­чительным отрядам служащих. Последние обстоятельства во мно­гом способствовали поражению СДРПШ на парламентских вы­борах 1976 г.

В области внешней политики шведские социал-демократы ру­ководствовались нейтральным статусом своей страны, что нахо­дило поддержку абсолютного большинства населения. Швеция не присоединилась к НАТО, отказалась вступить в ЕЭС, став с 1960 г. членом ЕАСТ. В 50-е — нач. 60-х гг. в партии активно обсуждалась возможность оснащения шведской армии ядерным оружием. Благодаря активности левых кругов СДРПШ этот вопрос уже в сер. 60-х гг. был снят с повестки дня. В кон. 60— сер. 70-х гг. страна приняла участие в процессе разрядки на Европей­ском континенте. Правительство Швеции осудило американскую агрессию во Вьетнаме, военный переворот в Чили, поддерживало морально и материально освободительные движения Юга Африки. Находясь в оппозиции (1976—82 гг.), СДРПШ активно про­тиводействовала политике блока буржуазных партий, требуя от него дальнейшего развития социальной сферы. В нач. 80-х гг. парламент по инициативе социал-демократов принял закон о пен­сиях за выслугу лет, улучшивший материальное положение пре­старелых представителей рабочего класса. Однако главной про­блемой этого периода стала разработка альтернативы экономиче­скому курсу правительства. Осенью 1981 г. на XXVIII съезде СДРПШ была принята среднесрочная программа «Будущее Швеции». В этом документе особое внимание было уделено про­блеме сохранения занятости, снижению темпов роста инфляции, недопущению «социального демонтажа». СДРПШ предлагала увеличить инвестиции в промышленность, активизировать обще­ственный сектор экономики, реформировать в интересах лиц с низкими доходами налоговую систему, создать «фонды трудя­щихся» и т. д. Социал-демократы предлагали осуществить эти меры, опираясь на достижения консенсуса всех заинтересованных сторон, делая, однако, особый акцент на повышение активности профсоюзного движения страны.

Начиная с осени 1982 г. СДРПШ вновь оказалась у руля государственной власти, образовав, как и в 1-й пол. 70-х гг., пра­вительство меньшинства, получавшего поддержку Левой пар­тии— коммунисты Швеции. Придя к власти в условиях острого экономического кризиса, социал-демократы попытались ослабить воздействие на народное хозяйство негативных тенденций. Уже к сер. 80-х гг. был значительно сокращен дефицит внешнеторгового баланса, упал уровень инфляции, снизилась безработица. Благо­даря увеличению инвестиций в промышленность начался нехарак­терный для других западноевропейских государств рост промышленного производства. Исходя из основных положений своей ан­тикризисной   программы   («Будущее Швеции»), правительство приняло на себя основную часть расходов по структурной пере­стройке экономики, взяв курс на инвестиции, прежде всего в сферу новых технологий, материально поддерживая борьбу с безра­ботицей. Отказавшись от некогда пренебрежительного отношения к нуждам экологии, СДРПШ выдвинула концепцию постепенного отказа от широкого использования атомной энергии (к 1993 г все АЭС в Швеции должны быть демонтированы). Правитель­ство выделило дополнительные бюджетные ассигнования на ох­рану окружающей среды. На кон. 80 — нач. 90-х гг. социал-демократы планируют дальнейшее развитие социальной сферы (уве­личение помощи семьям, введение для всех трудящихся 6-недель-ного отпуска, улучшение условий труда на промышленных пред­приятиях, увеличение пособий учащимся и т. д.). На повестке дня стоит реформа налоговой системы, суть которой в снижении подоходного налога при одновременном увеличении косвенных на­логов, более высоком налогообложении доходов зажиточных сло­ев населения страны. СДРПШ выступает за сокращение рабочего времени при сохранении заработков.

Важным элементом социально-экономической стратегии СДРПШ стало принятие закона о т. н. «фондах трудящихся». Этой проблемой социал-демократы, прежде всего те из них, кто непо­средственно связан с ЦОПШ, занимались уже с кон. 60-х гг. В 1975 г. экономист Р. Мейднер предложил план создания таких фондов, который, с известными коррективами, был одобрен ру­ководством СДРПШ, а потом и парламентом. Целью «фондов трудящихся» является постепенный, растянутый на продолжи­тельный период времени процесс выкупа у частных собственников принадлежащих им средств производства. Для этого создаются специальные фонды на крупных предприятиях (где занято не ме­нее 500 чел.). Средства получаются как из отчислений (1%) от заработной платы, так и от сверхприбылей самого предприятия. Накапливаемые средства превращаются в акции, которые по­степенно концентрируются в руках трудящихся. Распоряжаться «фондами трудящихся» должны специальные комитеты, где пред­ставлены профсоюзы и государство.

Если стратегической целью «фондов трудящихся» является переход собственности в общественное владение, без акта ее на­ционализации, то в тактическом плане «фонды» призваны обес­печить приток капитала в промышленность, противодействуя тем самым кризисным явлениям в экономике. В идейно-теоретическом отношении «фонды» являются реализацией на практике концеп­ции «экономической демократии» и «функционального социализ­ма» (см.). Следует отметить, что в своем нынешнем виде закон о «фондах трудящихся» не устраивает полностью профсоюзное дви-

жение страны, ибо последнее не получило права контролировать прибыли монополий. Последние же недовольны в принципе попыт­кой посягнуть на тайну коммерческой деятельности, ограничением

полномочий в области принятия решений.

Во внешнеполитической области правительство СДРПШ в 80-е гг. сделало более существенный, чем прежде, вклад в про­цесс разрядки международной напряженности. Благодаря уси­лиям У. Пальме Швеция активно включилась в разработку про­екта создания на Севере Европы безъядерной зоны, а также пла­на «безатомного коридора» в Центральной Европе. Правительство социал-демократов активно поддержало национальное движение за мир, в котором принимают участие многие члены СДРПШ. Новый импульс получила политика поддержки национально-осво­бодительных движений, прежде всего на Юге Африки.   В марте 1987 г. по инициативе СДРПШ риксдаг принял закон о полном торговом бойкоте ЮАР. Лидеры партии активно выступали за изменение   неравноправных   торгово-экономических отношений Запада с развивающимися странами, за установление нового меж­дународного экономического порядка. СДРПШ, считая в принци-пе неизбежным создание на базе ЕЭС общеевропейского рынка, подчеркивала важность учета в вопросе об участии Швеции в этом процессе ее нейтрального статуса. В 80-е гг. социал-демо­кратическое правительство продолжало укреплять торгово-эко­номические и политические отношения с социалистическими госу­дарствами Восточной Европы.

С 1980 г. СДРПШ поддерживает межпартийные контакты с КПСС. Регулярно происходит обмен делегациями. Представители СДРПШ принимали участие в работе XXVII съезда КПСС и в торжествах, посвященных 70-летию Великого Октября.

Свобода! Справедливость! Солидарность!

 

Интернет-журнал «Социал-демократ»

[ Детальніше... ]

РЕЗОЛЮЦІЯ ЄКП ПРО ПОШИРЕННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

t 1 kiberzlochinnist-logo-330

«НА ШЛЯХУ ДО СПРАВЕДЛИВОЇ ЦИФРОВОЇ ПРАЦІ»

 Прийнята Виконавчим комітетом 8-9 червня 2016 року

 

 Основні питання

 

ЄКП вимагає:

 

а) сформувати концепцію інклюзивного переходу до якісної та справедливої цифрової праці на основі гідних умов праці, безпечного і надійного робочого середовища і справедливих відносин зайнятості;

б) не допустити, щоб поширення цифрових технологій призвело до подальшого розколу суспільства на меншість СТК і більшість переможених та збільшення нерівності у розподілі матеріальних благ;

в) підвищувати кваліфікацію робочої сили (в тому числі самозайнятих працівників) шляхом удосконалення програм початкової та безперервної професійної підготовки з урахуванням вимог цифрової ери, забезпечивши доступ до вищої освіти і навчання упродовж усього життя, оскільки цифрові навички є головним рушієм якісної і справедливої цифрової праці;

г) прийняти на європейському рівні Директиву про конфіденційність на робочих місцях, в основі якої повинна бути повага до людської гідності, недоторканність приватного життя і захист персональних даних;

ґ) включити гендерну проблематику в усі цифрові ініціативи, з тим, щоб Цифровий порядок денний став рушійною силою на шляху до гендерної рівності, а також для вирішення проблеми ґендерного розриву в сфері інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), сприяння повній інтеграції жінок різного віку в сфері науки, технології, інженерії, математики і розширення участі жінок у прийнятті рішень у високотехнологічних компаніях;

д) супроводжувати поширення цифрових технологій стандартами, які сприятимуть соціальній, економічній та екологічній стійкості ІКТ-ланцюгів; забезпечити відповідність дій Європейського союзу з поширення цифрових технологій цілям його кліматичної, енергетичної та природоохоронної політики; вирішувати проблему негативного впливу багатьох цифрових технологій на навколишнє середовище з точки зору виробництва й експорту відходів у бідні країни, надмірного споживання води та електроенергії, видобутку сировини;

е) запропонувати рамковий документ ЄС по краудворкінгу з метою недопущення підриву або обходу мінімальних ставок заробітної плати, регулювання робочого часу, соціального забезпечення, пенсійних схем, оподаткування тощо та гарантування застосування на практиці національного та європейського законодавства до краудворкерів, які працюють через Інтернет, а також права цифрових працівників в онлайн-середовищі: встановити справедливі правила, забезпечити виплату мінімальної винагороди, надати доступ до соціального забезпечення; захистити права інтелектуальної власності;

є) здійснити оцінку соціальних наслідків ІКТ-стандартів для працівників, сприяти розвитку відкритих стандартів у всіх визначених пріоритетних сферах, доступних для всіх гравців галузі на справедливих, обґрунтованих і недискримінаційних правових і економічних умовах, забезпечити фінансування ефективної участі профспілок у відповідних глобальних організаціях зі стандартизації;

ж) створити інклюзивні та доступні цифрові громадські послуги та забезпечити підтримку органами державного управління як громадян, так і працівників шляхом забезпечення цифрової освіти та професійної підготовки;

з) запобігати негативному впливу поширення цифрових технологій на податкові надходження, подальшому розмиванню корпоративної податкової бази, що дозволяє компаніям платити податки в одній юрисдикції, коли прибутки генеруються в іншій; багатонаціональні корпорації повинні платити податок на прибуток там, де має місце відповідна економічна діяльність.

и) зміцнювати та розширювати інформаційне, консультаційне представництво з метою покращення прогнозування й управління змінами, зокрема, забезпечення інклюзивного переходу до чесної та справедливої ​​цифрової праці;

і) використовувати представницькі органи профспілок з метою забезпечення справедливого та всебічного поширення цифрових технологій у компаніях та послугах, а також органайзингу самозайнятих працівників;

ї) забезпечити профспілкове представництво працівників як у цілому, так і на рівні керівних органів компаній, зокрема, регулярно уважно вивчати впровадження нових технологій, внутрішнього та зовнішнього аутсорсингу; використовувати колективні переговори для реалізації нових прав, пов'язаних з поширенням цифрових технологій (наприклад, право на відключення);

к) забезпечити всебічний профспілковий моніторинг стратегій поширення цифрових технологій; заохочувати європейські галузеві федерації профспілок активно вивчати шляхи ведення переговорів з укладення угод з транснаціональними компаніями (УТК) у різних сферах поширення цифрових технологій.

 

Поширення цифрових технологій, четверта промислова революція та Європейська комісія

 

Поширення цифрових технологій в економіці та суспільстві – це потужний виклик для європейського профспілкового руху. Поширення цифрових технологій веде за собою четверту промислову революцію, яка змінить промисловість, послуги, ринки і світ праці в цілому (громадські послуги, освіта тощо). Поширення цифрових технологій несе у собі і можливості, і ризики. У сучасних дослідженнях майбутнього праці роботи висловлюється припущення, що серед працівників будуть і переможці, і переможені. Одним з ризиків є те, що поширення цифрових технологій може стати додатковим фактором соціальної та територіальної нерівності.

Серед переваг поширення цифрових технологій може бути потенційне звільнення від небезпечних, монотонних та повторюваних завдань, які будуть все частіше замінюватися завданнями моніторингу та поліпшення процесу, зміцнюючи тим самим здатність колективів працівників діяти та здійснювати автономну саморегуляцію. Поширення цифрових технологій може стати основою для нових форм підтримки працівників, нових форм співробітництва, зміцнення автономії дій та децентралізованого автоматичного регулювання колективів працівників. Можна покращити баланс між роботою та особистим життям. Нові цифрові виклики призведуть до підвищення ролі інформування, консультування, розширення участі на рівні керівних органів компаній, підсилять роль колективно-договірного регулювання. Саме тому воно потребує зміцнення. Виклик для профспілок – серйозно розміркувати над відповідними способами підтримки та захисту інтересів працівників у новій цифровій економіці.

У низці держав-членів розпочата реалізація ініціатив з поширення цифрових технологій у промисловості та сфері послуг, проте Єврокомісія вважає складною розробку основ європейської політики у цій сфері. Єврокомісії відомі понад 30 національних та регіональних ініціатив поширення цифрових технологій у промисловості у різних країнах Європи, серед яких: «Fabbrica Intelligente» в Італії, «Nouvelle France Industrielle» (індустрія майбутнього) у Франції, «Smart Industry» у Нідерландах та Словаччині, «Industrie 4.0» у Німеччині. Єврокомісія не вбачає різниці між регіональними та національними ініціативами, тому незрозуміло, які держави-члени відстають. Відставання частини країн та регіонів Європи лягає на плечі суспільства у вигляді суттєвих витрат. Єврокомісія втратила багато часу для того, щоб налагодити мережу вже діючих ініціатив поширення цифрових технологій на національному рівні, інвестувати у цифрові інноваційні центри у Європі, проекти стандартів, створити європейську хмару. Ці заходи, разом узяті, повинні довести частку промисловості у ВВП Європи до 20%.

У своєму новому повідомленні «Поширення цифрових технологій у промисловості Європи: переваги єдиного цифрового ринку», Єврокомісія позитивно стверджує, що європейська промисловість відіграє важливу роль у спрямуванні економіки Європи у потрібне русло, одночасно закриваючи очі на високий рівень безробіття, низький рівень інвестицій та мляві темпи зростання. Єврокомісія розпочинає з визнання існування суттєвих відмінностей між регіонами та з того, що рівень поширення цифрових технологій варіюється, насамперед, у високотехнологічних та традиційних галузях, а також окремих державах-членах. Разом з тим, Єврокомісія повинна діяти і швидше, і масштабніше, тому що успішний перехід до інклюзивної «Промисловості 4.0» – це не прийняття бажаного за дійсне або заяви, це дії та інвестицій. Ніхто не має кришталевої кулі, яка б дозволила заглянути у цифрове майбутнє, і не існує такого поняття, як технологічний детермінізм, пов'язаний з поширенням цифрових технологій.

Перед Єврокомісією стоїть виклик – прискорити поширення цифрових технологій, щоб уникнути відставання Європи. Європа – а не лише її частина – повинна оперативно реагувати на такі ключові промислові виклики, як виробництво електромобілів, акумуляторних батарей, 3D-друк, ІТ-інфраструктура, 5G-технологія. Єврокомісія наполягає на тому, що Європа може спиратися на свої сильні сторони. Проте, як свідчить аналіз порівняння з деякими країнами Південно-Східної Азії та США, що охоплює лише декілька аспектів, Європа вже відстає. Інвестиції в ІКТ-продукти у ЄС складають лише ​​третину подібних інвестицій у США у 2000-2014 роках. Обсяг інвестицій компаній ЄС у дослідження та інновації становить 40% від інвестицій американських компаній.

У червні 2015 року Виконавчий комітет ЄКП звернувся до Європейського форуму з поширення цифрових технологій з пропозицією визначити майбутнє цифрової праці. Тепер у своєму повідомленні Єврокомісія робить крок у правильному напрямку, стверджуючи: «Цифрове перетворення структурно змінює ринок і характер праці. Існують побоювання, що ці зміни вплинуть на умови праці, рівень та розподіл доходів. Вирішення цих проблем вимагає комплексного обговорення соціальних аспектів поширення цифрових технологій за участі всіх зацікавлених сторін, які переймаються всіма аспектами праці, освіти та підготовки кадрів». Єврокомісія пропонує проводити двічі на рік круглий стіл високого рівня за участі представників ініціатив держав-членів, промисловців та соціальних партнерів з метою забезпечення безперервного загальноєвропейського діалогу, семінарів з питань підготовки ініціатив з галузевих та міжгалузевих питань, а також щорічного європейського форуму для зацікавлених сторін з метою розширення консультацій. ЄКП задоволена тим, що Єврокомісія нарешті підтримала вимоги щодо проведення Європейського форуму.

Замість того щоб розглядати майбутнє роботи у якості маргінальної підтеми, Єврокомісія повинна уважно вивчити ініціативи міністерств праці, такі як «Праця 4.0» («Arbeiten 4.0»). У 2015 році міністерство праці Німеччини розпочало обговорення Зеленої книги «Праця 4.0». На 2016 рік заплановане обговорення соціальних, трудових та робочих аспектів поширення цифрових технологій Білої книги. Це лиш невеличкий крок у правильному напрямку, зважаючи, що термін «регуляторний виклик» з'явився у повідомленні Єврокомісії, так само, як теми «праця» та «робота» (в останніх абзацах). Проте, можливості не стануть реальністю самі по собі і не будуть продиктовані ринками. Вони потребують узгодженої європейської політики за активної участі профспілок.

У разі узгодження з існуючими національними ініціативами Єврокомісія могла б зробити крок уперед, спираючись, доповнюючи і сприяючи їх розширенню. Залишається лише питання, що робити з державами-членами, які ще не розпочали реалізацію національних ініціатив, у тому числі основними зацікавленими сторонами, такими як соціальні партнери. Очевидно, що такі держави-члени будуть брати участь у процесі координації і їм доведеться «перестрибнути» кроки, вже зроблені державами-членами, які впровадили такі ініціативами. Незрозуміло, яким чином Єврокомісія зорганізує процес надолужування. Чи буде мати на європейському рівні місце стимулювання залучення значних коштів у справедливе поширення цифрових технологій, у тому числі з боку основних зацікавлених сторін? Підштовхування до подальшого поширення цифрових технологій переважно у державах-членах, де воно вже почалося, може у підсумку зашкодити всьому проектові. Поширення цифрових технологій – це вікно можливостей, відчинене прямо зараз.

Глобалізація прискорює поширення цифрових технологій і водночас гальмує їх. Поширення цифрових технологій може призвести до збільшення існуючого розриву між різними частинами Європи. Політика жорсткої економії гальмує розвиток цифрових інвестицій в менш розвинених країнах.

Незважаючи на значні кроки у правильному напрямку, деякі аспекти поширення цифрових технологій (такі, як стійкість, захист даних, гендерний розрив, дефіцит кваліфікацій тощо) все ще відсутні або недостатньо розкриті у повідомленні Єврокомісії. Ці пробіли та часткове сприйняття проблем, пов'язаних з поширення цифрових технологій, створюють нові проблеми, оскільки призводять до часткових та упереджених політичних висновків. Політики повинні управляти змінами і справлятися з шоками, «збоями», які неминуче виникатимуть у процесі поширення цифрових технологій.

 

Передумови

 

Більшість заходів, присвячених поширенню цифрових технологій, проводяться з акцентом на технологічних викликах. У той же час дискусії щодо впливу майбутнього праці та поширення цифрових технологій, яке визначається як четверта промислова революція, на соціальне та трудове життя пожвавлюються і прискорюються:

а) головування Люксембургу;

b) нарада міністрів праці та зайнятості в січні 2016 року, проведена за сприяння ОЕСР, якій передував багатолюдний політичний форум «Майбутнє праці». На обох заходах піднімались питання щодо оплати праці, трудових прав, доступу до соціального захисту, можливостей для навчання тощо;

с) сесія Всесвітніього економічного форуму в січні 2016 року у Давосі;

d) Заява європейських соціальних партнерів про поширення цифрових технологій до учасників Тристороннього соціального саміт у 16 березня 2016 року, у якій наголошується, що європейський порядок денний політики у сфері зайнятості, підтримуючи поширення цифрових технологій, «повинен одночасно прагнути максимального використання можливостей якісної зайнятості».

 

Пробіли Європейської комісії у розумінні питання

 

Необхідно брати до уваги гендерний розрив. Незважаючи на переконливі докази того, що активна участь жінок у секторі ІКТ має важливе значення для довгострокового зростання та економічної стійкості Європи, у Європі зберігається суттєвий розрив у секторі ІКТ з точки зору гендеру та навичок поколінь. У період між 2006 і 2013 роками кількість випускників з ІКТ-спеціальностями зменшилась. Зі спеціальностями у галузі науки, техніки та математики випускається удвічі більше чоловіків ніж жінок. Оскільки майбутнє нашого суспільства буде переважно формуватися спеціалістами з обробки та аналізу даних та розробниками програмного забезпечення, вкрай важливо, щоб до сектору потрапляли все більше жінок. Інакше світ майбутнього буде направлений на половину населення, тобто на них самих, і нам буде не вистачати таланту, творчості і внеску іншої половини. У Європі жінки, як правило, не займаються ІКТ- дослідженнями і недостатньо представлені у секторі, насамперед на технічних і керівних посадах. Гендерно незаангажована цифрова економіка має вирішальне значення для розширення доступу жінок та дівчат із раннього віку до освіти та професійної підготовки з метою набуття та підвищення кваліфікації у секторі ІКТ для продовження кар'єри, пов'язаної з ІКТ, з метою застосування набутих навичок на ринку праці. За попередніми оцінками, розширення доступу жінок до сектору ІКТ сприятиме стимулюванню ринку, на якому передбачається брак робочої сили, а рівна участь жінок збільшуватиме ВВП ЄС майже на 9 млрд. євро щорічно.

Єврокомісія припускає, що поширення цифрових технологій сприятиме скороченню споживання енергії та використання сировини. Разом з тим, слова про стійкість швидше видають бажане за дійсне. Екологізація та прискорення переходу до низьковуглецевої економіки вимагатиме розширення застосування низки цифрових технологій. Розумні будівлі, розумне міське планування, інтелектуальний транспорт, телероботи, віртуальні наради, застосування ІКТ для підвищення енергоефективності у промисловості – всі ці елементи – серед багатьох інших – можуть зробити істотний внесок у скорочення викидів парникових газів у країнах ЄС, а також на глобальному рівні. У контексті кліматичної та енергетичної політики ЄКП вбачає першочергове завдання у широкому застосуванні цих технологій. Це допоможе ЄС стати лідером на ринку, який у найближчі роки буде рости. Незважаючи на чимало переваг, які вони пропонують, слід мати на увазі, що численні цифрові технології можуть справляти негативний вплив на навколишнє середовище та здоров'я населення. Обсяги споживання енергії та викидів парникових газів, пов'язані з ІКТ, зростають. Споживання води великими центрами обробки даних може обмежити її доступність. Чимало з таких технологій вимагають мінеральних і сировинних матеріалів, таких як рідкоземельні метали, які іноді отримують у результаті видобутку корисних копалин без дотримання прав людини, працівників та екологічних стандартів. І останнє, але не в останню чергу. ІКТ-технології генерують астрономічну кількість відходів, шкідливих для навколишнього середовища та здоров'я населення. Особливу тривогу викликає той факт, що ці відходи неофіційно експортуються у бідні країни, населення яких потерпає від впливу токсичних матеріалів. Тому ЄКП вимагає, щоб поширення цифрових технологій супроводжувалось розробкою комплексу стандартів, які сприятимуть забезпеченню – соціально, економічно та екологічно – стійкості виробничих ІКТ-звязків. Крім того, ЄС повинен гарантувати, щоб його діяльність у сфері поширення цифрових технологій узгоджувалась з цілями його кліматичної, енергетичної та екологічної політики. Забезпечення стійкості цифрової економіки не слід розглядати як перешкоду для її широкого застосування, а як передумову її економічної життєздатності у довгостроковій перспективі.

Розширення застосування нових технологій та засобів електронного зв'язку у стосунках між роботодавцями та працівниками викликає багато питань, які стосуються особистого життя працівників та ризиків, містять нові можливості моніторингу та спостереження. ЄКП вважає, що використання, обробка та зберігання даних у сфері трудових відносин потребує принципів, які б дозволяли уникати порушення основоположних прав трудящих, зокрема, права на приватне життя. Це право людини захищене міжнародними та європейськими стандартами. Працівник не може бути позбавленим свого права на недоторканність приватного життя на роботі. Роботодавці повинні утримуватися від необґрунтованого втручання у процесі використання працівниками технічних засобів та ІКТ. Украй важливо, щоб обробка даних на роботі була пропорційною, прозорою та недискримінаційною, а працівник мав право доступу. Новий Регламент про захист даних на європейському рівні в недостатній мірі охоплює захист даних у конкретній сфері зайнятості. Тому ЄКП вимагає прийняття Директиви про конфіденційність на роботі на європейському рівні, яка б забезпечувала повагу до людської гідності, недоторканість приватного життя та захист персональних даних.

У той час як майбутні робочі місця вимагають різних навичок, люди навчаються сьогодні і повинні мати можливості і підтримку упродовж усієї своєї кар'єри/життя для поліпшення ключових компетенцій і базових навичок, у тому числі цифрових. Цифрові навички необхідні для забезпечення працевлаштування працівників, але вони відіграють ключову роль у забезпеченні рівного доступу до якісних послуг, демократичного та соціального життя, а також покращенні повсякденного життя з огляду на те, що цифрові платформи та інструменти охоплюють все більше і більше аспектів нашого життя. Цифрові навички є рушієм всебічного переходу до гідної та справедливої цифрової праці, зокрема це стосується конкретних груп, таких як жінки, молодь, тимчасові працівники, працівники-мігранти, самозайняті краудворкери, фрілансери. Коли мова йде про цифрові навички, то необхідно диференціювати рівень і тип необхідних цифрових навичок: навички ІКТ-фахівців високого рівня, навички електронного бізнесу, навички ІКТ-користувачів. Усе частіше працівники стикаються, і будуть стикатися, зі складністю, невизначеністю і змінами. Колективи повинні навчитися діяти у несподіваних ситуаціях. Необхідне постійне вдосконалення сучасних навичок та підвищення компетенції у вирішенні проблем. Серйозний виклик являє собою підвищення професійної кваліфікації робочої сили. Швидкі зміни стали нормою і працівники усвідомлюють цей факт життя компаній і повинні регулярно підвищувати свою професійну кваліфікацію. Професійні навички та здібності працівників повинні підтримуватися і вдосконалюватися у рамках навчальних програм. Потреба у цифрових навичках на робочому місці зростає. Промисловість і послуги відіграють центральну роль у розвитку необхідних навичок на робочих місцях. Компанії повинні ставати навчальними об'єктами для навчання людей роботі у рамках послідовних програм. Потрібно більше спільних ініціатив з адаптації програм початкової та безперервної професійної підготовки (вивчати нові методи учнівства, діяти незалежно, усвідомлювати відповідальність та проявляти зацікавленість, розробити навички системного мислення тощо). Вкрай важливо забезпечити більшу підтримку працівникам у загальному поліпшенні їхніх м'яких та цифрових навичок, зокрема це стосується літніх працівників. З огляду на те, що цифрова економіка призведе до переходу та суттєвої перебудови економіки, працівникам повинне бути гарантоване навчання, яке допомогло б їм розпочати новий етап у своїй кар'єрі і, можливо, скористатися робочими місцями, створеними у цифровій економіці. Оплачувана навчальна відпустка, запропонована ЄКП, повинна стати частиною європейської стратегії підтримки працівників у процесі адаптації та економічних змін. Необхідно також забезпечити отримання технічних спеціальностей, необхідних для постіндустріальних робочих місць на регіональному рівні.

ЄКП визнає роль стандартизації як ключового інструменту у сфері промислової політики і схвалює пріоритетні напрями роботи Єврокомісії з розвитку стандартизації для підтримки промислового прогресу. Стандартизація є ключем до цифрової інтеграції європейських послуг та промисловості, наприклад, шляхом забезпечення експлуатаційної сумісності комунікаційних протоколів і форматів даних, які використовуються при передачі, зберіганні та обробці даних між машинами та пристроями; забезпечення охорони праці працівників, які виконують завдання у повністю автоматизованих середовищах; надання працівникам гарантій недоторканості приватного життя на робочих місцях та уникнення образливого нагляду з боку роботодавців. Крім того, стандарти, які підтримують поширення цифрових технологій у промисловості та послугах повинні бути покладені в основу глобальної конкурентоспроможності європейського бізнесу і трудових ресурсів. Для того, щоб запобігти переміщенню економічних цінностей від виробників до власників прав інтелектуальної власності, такі стандарти повинні бути відкритими і доступними для всіх гравців галузі через справедливі, розумні і недискримінаційні правові й економічні умови. Отже, ЄКП схвалює готовність Єврокомісії покластися на збалансовану політику у сфері прав інтелектуальної власності для отримання доступу до стандартів основних патентів у загаданих умовах. ЄКП закликає Єврокомісію сприяти розробці відкритих стандартів у всіх визначених пріоритетних областях шляхом залучення Європейської організації зі стандартизації. ЄКП нагадує, що ІКТ-стандарти, які стосуються цифрового єдиного ринку, – це не лише технологічні питання оскільки вони будуть впливати на охорону праці, недоторканність приватного життя на роботі, спостереження працівників та професійні навички. Таким чином, ЄКП закликає Єврокомісію здійснити оцінку соціальних наслідків ІКТ-стандартів для працівників з метою пожвавлення процесу формування політики та стандартизації. Стандартизація ІКТ все частіше відбувається на глобальному рівні, що виходить за межі сфери компетенції Регламенту про європейську стандартизацію 1025/2012. ЄКП закликає Єврокомісію забезпечити фінансування ефективної участі профспілок у відповідних глобальних організаціях зі стандартизації.

Поширення цифрових технологій у сфері громадського обслуговування та електронного врядування не повинне поглиблювати «цифровий розрив», насамперед, внаслідок реалізації політики Єврокомісією, заснованої на «принципі одночасності» та «цифровому характері за замовчуванням». Поширення цифрових технологій призведе до поліпшення громадського обслуговування лише тоді, коли буде супроводжуватись інвестиціями в інфраструктуру та кадри.

 

Поширення цифрових технологій та майбутнє праці

 

Навколо поширення цифрових технологій здіймається точиться чимало дискусій. З одного боку, табір надмірних ентузіастів ґрунтує свої припущення, в основному, на бажаному, яке видає за дійсне. Поширенню цифрових технологій аплодують за універсальні переваги, які воно надає всім у вигляді циркулярної економіки з меншою кількістю відходів, ефективнішого використання недостатньо задіяних активів (таких, як автомобілі, квартири тощо), фантастичні можливості передачі та обміну інформацією, зв'язності і прозорості (три з півтора мільярдів людей підключені до Інтернету), спрощення балансу між особистим життям та роботою, новий світ обміну і співпраці, цифрова праця як панацея, обіцянка чеснішого, рівноправнішого, справедливішого і стійкішого світу, заснованого на демократичному Інтернеті і розширенні участі.

Табір скептиків прогнозує у майбутньому тенденцію до суттєвої втрати робочих місць, доступності 24/7, яка погіршує умови праці, розмиття бар'єрів між особистим життям і роботою, посилення нагляду і контролю, поляризації робочих місць (збільшення кількості низькокваліфікованих і дуже висококваліфікованих працівників, зменшення працівників з середньою кваліфікацією), поглиблення майнової нерівності, настання нової ери машин, глобальних груп працівників, конкуруючих один з одним, що призведе до «гонки поступок» щодо заробітної плати та умов праці.

ЄКП не схвалює ні надмірний ентузіазм, ні скепсис, а намагається вивчити обидва виміри, їхні можливості та ризики. Наше завдання, як профспілок, вказати на тривожні тенденції і суттєві проблеми праці у майбутньому. Головне завдання полягає у формуванні інклюзивного переходу до справедливого ​​цифрового майбутнього шляхом мінімізації ризиків і відкриття широких можливостей. Слід скористатися принципом обережності, щоб уникнути подальшого розколу суспільства на меншість переможців і більшість переможених, посилення нерівномірного розподілу матеріальних благ внаслідок поширення цифрових технологій.

Під тиском з боку великих груп, таких як «Uber» та «Airbnb», Єврокомісія більше схильна до ейфорії та інтересів єдиного ринку, намагаючись позбутися бар'єрів на шляху створення єдиного європейського цифрового ринку, здатного конкурувати з такими ж ринками своїх суперників – США та країн Південно-Східної Азії.

ЄКП шкодує, що питання втрати робочих місць недостатньо висвітлене в аналізі Єврокомісії і розглядається або як «технологічне безробіття» (Кейнс), або «творча руйнація» (Шумпетер), або нова тенденція, викликана четвертою промисловою революцією. Підвищення продуктивності призводило до знищення старих робочих місць, але після перехідного періоду створювалось ще більш нових робочих місць. У своєму недавньому дослідженні ОЕСР дійшла висновку, що в середньому 9% робочих місць мають високий ризик стати автоматизованими. Найбільшим викликом у сфері зайнятості є забезпечення інклюзивного переходу до справедливої ​​і надійної роботи.

Що ж необхідно Європі? Чи вистачить запланованих 50 млрд. євро державних та приватних інвестицій для підтримки поширення цифрових технологій у промисловості упродовж наступних п'яти років, чи це лише крапля в океані? Чи є рівень невизначеності щодо розвитку цифрових технологій та небажання інвесторів здійснювати довгострокові інвестиції у поширення цифрових технологій в існуючих технологіях виробництва однією з причин низьких темпів інвестицій з боку приватного сектору?

 

Нова небезпечна тенденція: «розквіт» платформ робочої сили та краудворкінгу у багатьох компаніях

 

Швидке зростання кіберплатформ створює серйозні проблеми як концептуальні, так і нормативні. Те, що їх становлення відбувалось у розпалі великої рецесії, яка почалася у 2008 році крахом «Lehman Brothers», – не простий збіг обставин. ЄКП менше турбують такі інновації, як торгівля секонд-хендом або оренда автомобілів. Основною проблемою для ЄКП є цифрові платформи робочої сили і їхні потенційно руйнівні наслідки для ринку праці та зайнятості.

Краудворкінг – це передача завдань групі онлайн-працівників, так званому «натовпу», через посередника – онлайн-платформу. Краудворкінг, залишаючись маргінальним явищем у Європі, швидко зростає. Платформи робочої сили представляють собою поділ робочих місць на складові відповідно до завдань, підзавдань та аутсорсингу мікрозавдань. Краудворкери отримують робочі мікромісця та виконують мікрозавдання через онлайн-платформи для різних роботодавців (серед них – переклади, розшифровка аудіозаписів, програмне забезпечення і розробка додатків, відображення рахунків-фактур у табличній формі тощо) Наслідки для працівників мають різний характер: стверджується, що вони можуть вільно організовувати свій розклад, завдання, беруть відповідалність за своє професійне життя, проте жоден з таких працівників не захищений, зокрема, від психосоціальних ризиків індивідуалізованої роботи на онлайн-платформах.

Компанії отримують новий і легкий доступ до (внутрішнього і зовнішнього) аутсорсингу шляхом оголошень для краудворкерів через інтернет-платформи, а останні надають р (мікро)послуги або виконують (мікро)завдання, просто визнавши умови платформи. У випадку інтернет-платформ має місце нехтування стандартною інституційною основою захисту працівників, трудовими договорами або, принаймні, трудовими відносинами. Внаслідок цього (європейські) виробничі ради, колективні переговори, колективні договори і представництво на рівні керівних органів компаній на практиці відсутні.

У компаніях краудворкінг можна розділити на дві основні категорії: внутрішній (усередині компанії) і зовнішній аутсорсинг. Внутрішній краудворкінг використовується компаніями для управління своїми працівниками за допомогою внутрішніх платформ. У цьому випадку звичайні процедури й інструменти інформування, консультування та представлення на рівні керівних органів компаній, якщо такі є, можуть використовуватись для впливу на процес. Як правило, статус працівника не зачіпається.

Транснаціональний зовнішній краудворкінг здійснюється поза компетенцією національних урядів, тому тут спостерігатися повна відсутність захисту робітників на законодавчому рівні. Платформи робочої сили суттєво впливають на зниження заробітної плати і свідчать про тривожні ознаки нової «гонки поступок». Платформи робочої сили слугують заохоченням до поширення практики демпінгу. У разі зовнішнього краудворкінгу до процесу, як правило, залучаються щонайменше три особи: клієнт, інтернет-посередник і працівник. Це свідчить про дисбаланс сил між працівником і платформою або клієнтом. Працівник залежить від рейтингу, а рейтинг роботодавців не передбачений. Крім того, має місце структурна передача фірмами ризиків і відповідальності працівникові з нестійкою зайнятістю. Наслідки розквіту кіберплатформ у компаніях у вигляді тиску на цінову конкурентоспроможність викликають ще більшу тривогу ніж потенційний правовий вакуум. Компанії, які використовують кіберплатформи, можуть пропонувати товари і послуги за значно нижчими цінами.

Тут має місце підготовка впровадження нової цифрової індустрії без належного визнання трудових відносин (трудовий договір, попередня домовленість щодо оплати праці, мінімальний робочий час, регулювання робочого часу, оплачувана відпустка, відпустка по вагітності та пологах/догляду за дитиною, соціальний захист тощо). Крауд- та клікворкінг спрощують можливість підриву або обходу мінімального розміру оплати праці, регулювання робочого часу, соціального забезпечення, пенсійних схем, оподаткування тощо. Масове поширення краудворкінгу може призвести до розширення тіньової економіки, незаконної праці та нової цифрової нестандартної зайнятості. Нова цифрова нестандартна зайнятість містить сегмент робочої сили, чия праця носить тимчасовий характер, який живе на дуже низьку заробітну плату й отримує мало або зовсім не отримує пільг або соціального захисту. Саме така нестандартна зайнятість набуває поширення по всій земній кулі. Відповідно до умов багатьох платформ робочої сили, оплачується праця лише однієї особи з «натовпу». Це як лотерея, тому ситуація гірша ніж у випадку поденників.

На перший погляд, платформи робочої сили складно ефективно регулювати, але ЄКП може запропонувати шляхи вирішення проблеми. По-перше, існують докази того, що переважна більшість роботодавців локалізована лише у декількох країни Заходу. Таким чином, існує стратегічна необхідність зміцнення існуючого законодавства і забезпечення, у разі необхідності, нових правил гри. ЄС слід прийняти і забезпечити дотримання необхідних нормативних актів про ставлення роботодавців, агентств з працевлаштування та клієнтів до своїх працівників. По-друге, мова йде про справедливість і гарантії виплати принаймні мінімальної винагороди. Європейські законодавці повинні втрутитися і гарантувати зміцнення переговорного потенціалу працівників та справедливого ставлення до них. Системи соціального забезпечення повинні бути відкриті для самозайнятих та економічно залежних працівників. Економіка краудворкінгу залишатиметься небезпечною тенденцією доти, доки будуть відсутні справедливі правила.

 

Цифрові виклики для профспілок та напрями їх діяльності

 

ЄКП однозначно виступає за використання нових технологій на службі громадян, працівників, – зокрема жінок і літніх працівників, – а також за компанії, які поважають національні та європейське (трудове) законодавство. Адекватний захист працівників, зайнятих у сфері цифрових технологій, необхідний для того, щоб уникнути нової цифрової нестандартної зайнятості. Одна з головних проблем полягає у забезпеченні інформацією, проведенні консультацій та представництві на рівні керівних органів компаній, а також мінімальної винагороди й обов'язкового соціального захисту.

Цифрові технології розширюють можливості автоматизації, роботизації й аутсорсингу у промисловості і сфері послуг, а профспілки стикаються з необхідністю формування переходу до чесної і надійної цифрової праці. Цифрова революція не відбудеться відразу, її треба готувати крок за кроком. Участь профспілок – це водночас і головний виклик, і можливість.

Найважливішими напрямками діяльності профспілок є зайнятість, набуття та підвищення професійної кваліфікації, аутсорсинг завдань, регулювання робочого часу, охорона праці, баланс між роботою та особистим життям, захист даних. Повинні бути сформульовані нові інклюзивні визначення працівника та роботодавця. Для забезпечення інклюзивного переходу до справедливої ​​цифровий праці необхідно зміцнювати інформаційний, консультаційний потенціалу та забезпечити участь у керівних органах компаній.

Участь профспілок у поширенні цифрових технологій виглядає як розрізнений ландшафт. В основному, це пов'язано з існуючими ініціативами держав-членів (найголовніші з них упроваджені у Люксембурзі, Франції, Швеції, Німеччині). В цілому ініціативи міністерств праці сприяють залученню профспілок, а інші міністерства, як правило, забувають про профспілок, їхня участь вельми ускладняються або стає неможливою. Ще складніша ситуація у державах-членах, у яких ініціативи поширення цифрових технологій відсутні: коли держави-члени відстають, профспілки ще більше дистанціюються від теми. У зв’язку з розмаїттям ситуацій необхідні різні стратегії профспілок – від підвищення обізнаності всередині профспілок, до діяльності профспілок з підвищення обізнаності серед виробничих рад, європейських виробничих рад, інших представницьких органів працівників, а також представників працівників у керівних органах компаній.

Мета полягає у ретельному систематичному дослідженні впровадження нових технологій та забезпеченні належної та справедливої цифрової праці. Профспілки можуть безпосередньо впливати на стратегії компаній з поширення цифрових технологій через представницькі органи і повинні використовувати для цього всі засоби. У державах-членах, які мають національні ініціативи поширення цифрових технологій, профспілки повинні впливати на державні програми поширення цифрових технологій, наголошувати на необхідності ретельного вивчення його соціального виміру та майбутнього праці. ЄКП закликає усі національні уряди залучати профспілки до процесу поширення цифрових технологій.

Деякі профспілки пішли далі, запропонувавши краудворкерам підтримку (http://www.faircrowdwork.org/) у визначенні рейтингу платформ. Цими доробками можна скористатися у якості джерела натхнення. Європейські галузеві федерації профспілок можуть впливати на стратегію поширення цифрових технологій компаніями, ініціюючи підписання УТК про поширення цифрових технологій. ЄКП буде і надалі забезпечувати майданчики для обміну інформацією, підвищення обізнаності та проведення стратегічних дискусій.

 

ЄКП закликає:

 

а) виробничі ради, європейські виробничі ради, представників працівників та керівні органи компаній уважно вивчити внутрішній та зовнішній аутсорсинг і забезпечити дотримання стандартів забезпечення умов праці та колективно узгодженої заробітної плати у повному обсязі. Нові цифрові методи ведення бізнесу і впровадження нових ІКТ необхідно контролювати з самого початку. У деяких країнах число угод з компаніями про поширення цифрових технологій швидко зростає. В інших країнах така діяльність лише починається. Багаторічні проблеми, такі, як тривалість робочого часу, стрес, цифрові навички і дисбаланс між роботою та особистим життям посилюються, і їх необхідно вирішувати.

б) європейські галузеві федерації профспілок активно вивчати шляхи ведення переговорів з укладення УТК про поширення цифрових технологій з метою забезпечення дотримання загальновстановлених правил у компаніях та виробничо-збутовому ланцюзі, які б охоплювали, наприклад, участь представників працівників у вирішенні питань впровадження нових ІКТ (щоб це було приводом для звільнення), 3D-друку, смарт-окулярів, роботів, адекватних правил захисту даних, великих обсягів даних, за винятком перевірок працездатності або поведінки, пультів дистанційного керування, приватного та експлуатаційного використання Інтернету (добровільне використання функції «видалення повідомлень під час відпустки», заміна на час відсутності на робочому місці або відпустки, управління мобільними пристроями, право на відключення), використання соціальних медіа, як це вже має місце у багатьох угодах з національними компаніями. УТК можуть стати одним з важливих елементів профспілкової стратегії зі справедливого поширення цифрових технологій. Дії на європейському рівні допоможуть пом'якшити цифровий розрив, забезпечать рівне ставлення і перетворять загрози на можливості;

в) профспілки ретельніше контролювати стратегії компаній з поширення цифрових технологій, на відміну від поточної ситуації. Питання, окреслені у цьому документі, повинні висвітлюватись на рівні всіх профспілкових організації країн Європи;

г) вимагати нових прав, таких як тимчасове призупинення управлінських рішень щодо організації роботи, пов'язаної з упровадженням нових технологій;

ґ) профспілки створювати організації самозайнятих працівників.

 

 

 

[ Детальніше... ]

26 серпня 2016

Промисловій політиці – особливу увагу Уряду, бізнесу і профспілок

20160826 103210

 

Пріоритетні напрямки відродження промислової політики обговорювалися сьогодні, 26 серпня ц.р., під час зустрічі Першого віце-прем’єр-міністра – міністра економічного розвитку і торгівлі України Кубіва С.І. з представниками профспілок і роботодавців.

 

Від Федерації профспілок України участь у нараді взяли Голова ФПУ Осовий Г.В. , заступник Голови ФПУ Драп’ятий Є.М., Голова Профспілки авіабудівників України Жугаєвич Я.В., заступник керівника департаменту захисту соціально-економічних прав апарату ФПУ Макогонюк С.Л.

Серед основних проблемних питань були виділені наступні:

- високий рівень тіньової економіки;

- низька додана вартість виробництва;

- відсутність балансу трудових ресурсів;

- недосконалість податкового законодавства тощо.

З метою напрацювання конкретних кроків відродження промислової політики та їх негайної реалізації запропоновано створити Комітет промислової політики під головуванням Прем’єр-міністра України Гройсмана В.Б. за участі представників Уряду, профспілок, роботодавців, НБУ та експертів.

Під час наступної зустрічі, яка відбудеться 30 серпня ц.р., заплановано обговорити відповідний проект постанови Кабінету Міністрів України про створення зазначеного Комітету та затвердження його Положення.

 

20160826 0932

 

 Департамент захисту соціально-економічних прав

 

 

[ Детальніше... ]

Архiв
<< < Серпень 2016 > >>
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Не
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 24 25 26 27 28
29 30 31