|
19-21 жовтня у Брюсселі відбулася 1-ша Всесвітня жіноча конференція, організатором якої виступила Міжнародна конфедерація профспілок (МКП).
Україну на конференції представила делегація Федерації профспілок України у складі 7 осіб на чолі з головою Всеукраїнської профспілки працівників та підприємців торгівлі, громадського харчування та послуг Тетяною Ясько.
Понад 450 жінок-делегатів від профспілкових організацій 110 країн світу зібрались разом для того, щоб розглянути питання гідної праці для жінок, трудових стандартів та гендерної рівності, визначити вплив економічної кризи на працюючих жінок, розробити стратегії зміцнення та захисту прав жінок профспілками. Завданнями конференції були:
- створення можливості гідної праці для жінок і чоловіків у всьому світі;
- створення робочих місць і дотримання прав у сфері праці;
- визначення впливу економічної кризи на працюючих жінок;
- розробка інноваційних стратегій для зміцнення і захисту прав жінок профспілками.
Цілі Всесвітньої жіночої конференції співпадають з Цілями розвитку тисячоліття ООН:
-
· ліквідація злиднів та голоду;
-
· забезпечення загальної початкової освіти;
-
· заохочення рівності чоловіків і жінок і розширення прав і можливостей жінок;
-
· скорочення дитячої смертності;
-
· покращення охорони материнства;
-
· боротьба з ВІЛ/СНІДом, малярією та іншими захворюваннями;
-
· забезпечення екологічної стабільності;
-
· формування глобального партнерства для розвитку.
У своїх доповідях учасники конференції розглядали зміну ролі жінок і їх роботи в новій глобальній економіці, а також обговорювали інтеграцію гендерної рівності в стратегії зростання зайнятості. Організатори конференції в своїй роботі спирались на такі робочі документи як Хартія прав трудящих жінок МКП, Програма дій з досягнення гендерної рівності в профспілках, Гендерна рівність на ринку праці: огляд глобальних тенденцій і подій за 2009 рік, План дій з викорінення расової дискримінації та ксенофобії.
На основі зібраної інформації та представлених звітів будуть створені проекти для виконання поставлених завдань. На 4-му засіданні Комітету МКП у березні 2010 року проекти будуть подані на розгляд і ухвалення. Проекти спрямовані на вирішення проблем в у сфері зміни навколишнього середовища, зокрема нових технологій.
Економічна лібералізація, демографічні зміни і дерегулювання ринків праці, призвели до збільшення рівня соціальної нестабільності і відсутності безпеки для робітників, особливо для жінок.
Хоча у всьому світі жінки збільшили свою частку на ринку праці, в порівнянні з минулим, і почали займати керівні та адміністративні посади в країнах, що розвиваються, гендерні стереотипи залишаються стійкими.
Незважаючи на те, що жінки мають більше можливостей для отримання доходів, ніж раніше, для їх робочих позицій характерний нижчий статус, нижча оплата і гірші умови праці.
Жінки отримують всього лише десять відсотків від доходів у світі, багато хто займається неоплачуваною (домашньою) працею, а ті, чия робота оплачується, заробляють в середньому три чверті заробітної плати чоловіків за працю рівної цінності. У країнах, що розвиваються, жінки в переважній більшості належать до бідних верств населення.
Значна частина жіночої робочої сили знаходиться у так званому неформальному секторі економіки. Згідно з останніми статистичними даними МОП, більш ніж 60 відсотків працюючих жінок працюють в неформальному секторі економіки. Навіть у секторі неформальної економіки жінки, як правило, належать до тих сегментів, де умови праці є найменш захищеними, профспілки часто відсутні, а трудове законодавство та соціальний захист практично не застосовується. Жінки займають лише 14% місць в парламентах світу.
За даними ЮНЕСКО, майже 800 млн. людей не вміють читати та писати, дві третини з них – жінки. Дві третини всіх дітей, які позбавлені можливості ходити в школу і здобувати освіту – дівчатка.
Робота по дому та догляд за дітьми традиційно вважаються жіночими обов’язками, це призводить до того, що виникає великий розрив між рівнем зайнятості чоловіків і жінок, що мають дітей. У Латинській Америці більше половини непрацюючих молодих жінок пояснюють своє небажання шукати оплачувану роботу тим, що дуже багато часу та сил йде на хатню роботу.
Дослідження про використання часу у всьому світі показали, що жінки витрачають набагато більше часу, ніж чоловіки, для виконання неоплачуваної домашньої роботи. А чоловіки витрачають більше часу на оплачувану роботу.
При цьому тривалість робочого тижня у жінок часто перевищує робочий тиждень чоловіків, і в той же час у жінок залишається менше часу на політичну та іншу суспільну діяльність, на відпочинок та охорону свого здоров'я.
Сімейні обов'язки повинні бути пов'язані з доступністю до державних послуг, таких як водо- та електрозабезпечення, доступне медичне обслуговування, доступний догляд за дітьми.
В Африці й Азії жінки, як правило, відповідають за збір води для своїх сімей, причому витрачають на це 26% свого часу.
Крім того, жінки часто змушені доглядати за літніми родичами, що також заставляє їх відмовлятися від оплачуваної роботи на повний день. Тому деякі уряди і роботодавці пропонують гнучкий графік для таких працівників. Причому робочі години організовані відповідно до особистих потреб, а не скорочуються, що попереджує втрату в заробітній платі.
За даними МКП на 25 листопада – Міжнародний день ООН ліквідації насильства по відношенню до жінок, оскільки:
- кожна третя жінка у всьому світі була жертвою насильства, примушення до сексу або іншого зловживання;
- жінки у віці 15-44 років наражаються на більший ризик смерті та інвалідності через насильство у сім'ї, ніж від раку, автомобільних аварій, воєн і малярії.
Жінки частіше стають жертвами дискримінації у сфері праці через свою стать. Більш того, ті жінки, які відносяться до етнічних та сексуальних меншин, дискримінуються удвічі, і їх можливості отримати гідну роботу значно знижуються.
В світі існує 300 млн. жінок і дівчаток-інвалідів, більшість з
яких живуть в країнах, що розвиваються, або країнах з обмеженими ресурсами. Лише невелика кількість дівчаток з інвалідністю мають можливість отримати освіту.
Профспілки і громадські організації можуть допомогти
жінкам-інвалідам подолати ці перешкоди і покращити загальний стан здоров'я, самоповагу, і здатності піклуватися про себе.
Ми бачимо, що гідна праця для жінок виходить за рамки забезпечення рівних можливостей. Інвестиції в гендерну рівність і розширення прав жінок є життєво важливими для досягнення економічної і соціальної справедливості.
Для виправлення існуючої ситуації Міжнародна організація праці (МОП) планує зосередити основну увагу на наступних питаннях:
- рівний розподіл сімейних обов'язків між чоловіками та жінками;
- проведення інформаційно-роз'яснювальних заходів і політики у галузі освіти;
- забезпечення доступного і якісного догляду за дітьми, щоб сімейні обов'язки можна було легше поєднувати з роботою;
- створити гнучкі механізми для батьків з урахуванням робочого графіку, зменшення тривалості робочого дня, надання короткочасних відпусток;
- визначення ролі чоловіків у процесі догляду за дітьми.
Рівність в оплаті праці повинна бути включена в колективні договори. Це означає:
- гендерну експертизу списку колективних договорів та угод;
- переконання роботодавця у важливості уникнення дорогих судових розглядів по непрямій дискримінації;
- здійснення рівної оплати за працю рівної цінності;
Забезпечення рівності в оплаті праці є центральною частиною стратегії МКП. У своїх доповідях учасники конференції закликали уряди взяти на озброєння наступну політику:
- створення робочих місць у формальному секторі економіки;
- забезпечення стимулів для оформлення робочих місць;
- дотримання норм і правил, виділення значних ресурсів для інспекції праці;
- забезпечення необхідних правових, фінансових і соціальних засобів, для того, щоб офіційний ринок праці став продуктивнішим, і забезпечувалася підтримка соціальних служб та установ соціального забезпечення.
Департамент міжнародної роботи ФПУ |
