У суспільстві багато говорять про те, чи потрібні профспілки, чи реально захищають вони права трудящої людини і чи є у них майбутнє? На ці та інші питання нам сьогодні відповідає Голова Профспілки працівників державних установ Юрій Піжук.
Але перш ніж перейти до запитань хотілось би коротко познайомити читача із Юрієм Піжуком.
Кожний, хто хоч раз зустрічався з Юрієм Піжуком, відзначає неординарність цієї особистості, що полягає в широті погляду на світ, обставини, події, якомусь особливому магнетизмі, що відразу налаштовує співрозмовника на діалог.
Народившись у Могилів-Подільському на Вінниччині, Юрій виховувався у родині, де визначальними цінностями були любов і повага один до одного. Від батька, Миколи Григоровича, навчався виваженості, наполегливості, стійкості, вміння доводити всі справи до завершення. Батько й натепер залишається моральним взірцем для Юрія Миколайовича, його порадником. А від мами, Надії Йосипівни, перейняв людяність, товариськість, врівноваженість. Лише так рано пішла вона у вічність…
Жага самовдосконалення, стремління до нових знань додали потрібних зусиль для здобуття один за одним трьох фахів – історика, економіста та державного управлінця.
Робота як на рядових так і на керівних посадах управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації, а також на керівних посадах Головдержслужби України в контрольно-інспекційному управлінні, управлінні організаційної роботи, стратегічного планування та контролю, управлінні організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи вимагала повної віддачі, постійного самовдосконалення, була напруженою, але творчою і цікавою.
У 2007 році Ю.М.Піжук очолив стратегічно важливий підрозділ – департамент персоналу державних органів та органів місцевого самоврядування, що відносилась до другої категорії посад державних службовців (державний службовець третього рангу).
Саме робота в Головдержслужбі України стала надзвичайно важливим фундаментом у подальшій трудовій діяльності Юрія Піжука. Попри надзвичайну завантаженість щоденними справами за посадою, які забирали крім робочого часу, значну частину особистого, Юрій Миколайович у 2004 році очолив первинну профспілкову організацію. Профспілкове лідерство стало нерозривною частиною його світобуття, громадянської позиції.
В 2011 році Юрія Піжука обирають на посаду заступника голови Профспілки працівників державних установ України, а починаючи з 2015 року Юрій Піжук обраний головою Профспілки працівників державних установ України.
- Отож, Юрію Миколайовичу, в рядах Профспілки працівників державних установ України, яку Ви очолюєте, нараховується близько 220 тисяч спілчан. Це одна із найбільших профспілкових організацій в нашій країні, як живеться такій потужній організації, чим в першу чергу займається?
- Дійсно ми є не тільки однією із найчисельніших профспілкових організацій, ми є багатогалузевою Профспілкою і основна мета нашої діяльності - представництво і захист професійних, соціально-трудових прав та інтересів членів профспілки.
У структурі нашої профспілки 25 регіональних, 433 територіальних і 8386 первинних організацій. Багаторічний досвід діяльності Профспілки працівників державних установ України дає підстави запропонувати кожному, хто націлений на результат своєї праці, свій захист та підтримку задля успішного професійного майбутнього.
Для цього у нас є права, сила солідарності та велике прагнення змін на краще.
- І все ж таки, Юрію Миколайовичу, для чого все таки потрібна профспілка?
- Кожен член профспілки, як правило, чекає реальної допомоги і задає абсолютно справедливі питання: «Що ж дає йому організація до лав якої він вступив?», «Що він отримає за свій відсоток профспілкових внесків?»
Для багатьох, профспілкові організації, як і раніше залишаються тим джерелом, звідки можна отримувати пільгові путівки до санаторіїв та будинків відпочинку для себе і для членів сім'ї, до дитячих оздоровчих таборів для дитини, новорічні подарунки, матеріальну допомогу тощо.
На жаль, ми не достатньо робимо для того, щоб у нашому суспільстві люди відчули, у чому ключова роль і значення профспілок, принаймні в порівнянні з розвинутими європейськими країнами, де їх позиції дуже сильні і з ними рахуються.
Однак, на моє тверде переконання, мало бути просто членом профспілки, важливо ще знати, навіщо ти тут і задати собі запитання, що ти зробив для профспілки?
Користуючись можливістю хочу сказати окремі слова вдячності профспілковим активістам. Сьогодні бути профспілковим активістом непросто, незважаючи на досягнення профактиву, – колективний договір поширюється на всіх, індексація заробітної плати теж саме, путівок немає, лікарняний лист оплачують незалежно від членства в профспілці тощо.
Мало хто, здатен піти домагатися своїх прав, щоб не зіпсувати взаємини з роботодавцем. І я думаю, що варто замислитись над тим, що саме профспілкові активісти через свою активну позицію вирішують цілу низку різних конфліктних ситуацій, що виникають в організації, стоять на передовій при вирішенні соціальних питань, питань атестації, укладання трудових договорів, розподілу навантаження, скорочення, представництва в судах.
- Як ви вважаєте, чи потребує нинішня профспілкова робота якісних змін, якщо так то яких?
- Безперечно, Профспілці доводиться змінюватися, адаптуючись до середовища, яка постійно ускладнюється. Ми працюємо над тим, щоб Профспілка перетворився в ефективну, оперативно реагуючу і динамічну організацію. Спілчани вимагають відповідності сучасним реаліям, ставлять перед лідерами усіх організаційних ланок все більш високу планку для здійснення захисту своїх прав і підвищення значущості Профспілки. Ми весь час пересвідчуємось у цьому в рамках проведення зустрічей з трудовими колективами, а таких зустрічей чимало. Більш того, навіть і ті, хто не перебуває в наших рядах, говорять про необхідність існування та розвитку Профспілки.
Ми - впевнений голос державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, працівників державних установ, правоохоронних органів, банків, судів та студентів. І цьому є чимало прикладів.
Ми переконані в тому, що робота повинна бути безпечною, оплата праці – справедливою, а кожний працівник повинен мати можливості для особистісного розвитку. І щоб це забезпечувати ми використовуємо багаторічний успішний досвід захисту трудових та соціально-економічних прав наших спілчан.
Необхідна зміна підходів і до діяльності самих профспілкових організацій, що виражається в переважному розвитку правозахисної роботи, зміцненні організаційної структури та вдосконалення фінансової і звичайно, інформаційної роботи. Неналежно підготовлена інформація про роботу профспілкової організації, або її відсутність в інформаційному просторі створює враження про її бездіяльності і породжує вихід працівників з профспілки.
- Юрію Миколайовичу, як складаються стосунки з Вашими соціальними партнерами?
- Ми розуміємо, що шлях до гідного життя непростий. Ми розуміємо, що реформи йдуть болісно. Вже кожен з нас це відчуває, в тому числі і на власному гаманці.
Без сумніву, треба змінюватися і у власному сприйнятті світу, і у суспільних відносинах. Але й без сумніву й те, що ключовим при проведенні цих реформ має бути принцип справедливості. Реалізація реформ вимагає високого рівня соціальної і правової свідомості, відповідальності та ефективної взаємодії влади, бізнесу і профспілок.
Один із пріоритетів Профспілки – бути дієвою стороною соціального діалогу на національному, галузевому, територіальному та локальному рівнях.
На мою думку – це має бути діалог із соціальними партнерами в першу чергу з питань зайнятості, оплати, безпеки праці, оподаткування, соціального розвитку, ефективного використання виробничого та трудового потенціалу країни тощо.
У відношенні із соціальними партнерами нам поталанило. Нам вдалось, спільно вибудувати хороші партнерські відносини з Міністром Кабінету Міністрів України, який опікується питаннями реформування державної служби і докладає усіх можливих зусиль для впровадження цієї реформи, особливо в питаннях пов’язаних з відстоюванням позиції щодо належної оплати праці працівників державних органів. Ми тісно співпрацюємо із Міністерством соціальної політики України і особисто міністром А.О.Ревою - людиною небайдужою, людиною, яка весь час намагається вирішити питання по суті, не боїться брати на себе відповідальність.
Реформа державної служби є не тільки однією з найбільш нагальних на сьогодні, це – перша реформа, від успішності якої залежить реформування країни в цілому. Саме дякуючи хорошій співпраці із Національним агентством України з питань державної служби і особисто із головою агентства Ващенком К.О. нам вдалось вирішити чимало складних питань при впровадженні нового закону про державну службу, уникнути серйозних скорочень, знайти багато компромісних рішень.
На моє чітке переконання, держава зобов'язана скористатися цією реформою для встановлення таких правил для державних службовців, які будуть влаштовувати суспільство.
Звичайно, необхідно створити умови, щоб сама думка йти на державну службу заради нетрудових доходів була небезпечною. І насправді в законі для цього багато чого виписано. Плюс необхідно переглянути антикорупційне законодавство з метою залатати існуючі у ньому дірки.
Однак з іншого боку, чиновники і кандидати в чиновники повинні мати чітку перспективу кар'єрного зростання та підвищення зарплат. Адже сьогодні в приватний бізнес йдуть хороші фахівці нижчої і середньої ланки, чиї посади аж ніяк не припускали участь у корупційних схемах.
Більш того, хочу вас запевнити, всупереч політично підігрітій у суспільстві думці - більшість державних службовців - не злодії і навіть не дармоїди, а справжні громадяни, які, попри все, сумлінно роблять свій внесок у розбудову країни.
Профспілка розпочала інформаційну кампанію по відновленню довіри з боку суспільства до державної служби і державних службовців зокрема, у рамках якої молоді спілчани здійснили рафт по Бузькому каньйону та провели флеш-моб «Профспілка за сучасне обличчя державної служби». Національне агентство України з питань державної служби є хорошим партнером у цих заходах.
Хочу окремо відмітити якісні партнерські стосунки із Державною прикордонною службою України – Голова генерал-лейтенант Цигикал П.О., Державною службою України з надзвичайних ситуацій – Голова Чечоткін М.О., Державною службою України з питань праці – Голова Чернега Р.Т., Департаментом поліції охорони Національної поліції України – Полковник поліції Начальник Департаменту поліції охорони Гаврилюк О.В., Державною казначейською службою України – Голова Слюз Т.Я., Державною архівною службою України – Голова Баранова Т.І., Державною аудиторською службою України – Голова Гаврилова Л.В. тощо.
Ми маємо надійних партнерів на регіональному та територіальному рівнях. З метою посилення захисту спілчан, особливо під час проведення реформ, нами підписано цілу низку угод та меморандумів про співпрацю з губернаторами та головами обласних рад.
Якщо говорити в цілому, то відсутність розуміння суті профспілкової роботи деякими керівниками теж має місце. Адже від того, як ставиться керівник до профспілки, багато в чому залежить і профспілкове членство.
Далекоглядному, розумному, впевненому в собі, компетентному керівникові профспілкова організація просто необхідна. З її допомогою він вирішує не тільки соціальні завдання, але й питання пов’язані з функціонуванням організації чи установи в цілому.
Там, де керівник розуміє значимість профспілки і разом з профспілкою вирішує проблеми поліпшення умов праці, створює більш комфортні умови для співробітників в рамках колективного договору, піклується про престиж голови первинної профспілкової організації, там немає проблем з профспілковим членством. Адже профспілка це помічник у вирішенні соціальних і особистих питань працівників, партнер в забезпеченні трудової і виробничої дисципліни, помічник у вирішенні трудових спорів і т. п.
Не потрібно боятися наявності профспілкової організації, оскільки її наявність впорядковує рішення безлічі питань і проблем.
Якщо між партнерами немає домовленості, і вони не прагнуть до неї, то це неминуче позначитися і на колективі.
Ми завжди намагаємось пояснити, що співпрацюючи з профспілкою, роботодавець отримує соціального партнера, який діє відповідно до закону і несе всю повноту відповідальності.
- Юрію Миколайовичу, у червні цього року, Ви були нагороджені цінним подарунком від Прем’єр міністра України, а з боку Президента України Вам було вручено високу державну нагороду – орден «За заслуги» III ступеню за вагомий особистий внесок у державне будівництво, що відчуваєте?
- Спасибі за таке запитання. Безперечно, в першу чергу я сприймаю це не як особисту нагороду, хоча це дуже приємно, а як визнання Профспілки і той влад який робить наша організація у розбудову держави. Дуже важливо й те, що перші особи держави розуміють роль громадськості у побудові демократичного суспільства, зокрема профспілок. І що саме головне - підтримують нас у прагненні бути активним учасником процесів перетворень в державі.
- Чи могли б Ви назвати людей які вплинули на Ваше становлення?
- Щодо особистого, то в першу чергу це мої батьки, а також мій дідусь Йосип Андрійович, який був взірцевим батьком, дідусем, керівником - справжнім сином цієї землі, у прямому сенсі цього слова.
Щодо фахового становлення, як державного службовця це звичайно Мотренко Тимофій Валентинович, Начальник Головдержслужби (2003-2011рр.), який по суті стояв у витоків сучасної державної служби.
А на профспілковій ниві, безперечно це Нікітіна Тетяна Василівна – екс-голова Профспілки. В першу чергу це сповідування профспілкових цінностей, принциповість, розуміння процесів, що відбуваються і звичайна людяність.
- Ми знаємо про цілу низку конкретних справ, які Ви, крок за кроком, здійснюєте задля розбудови Профспілки, зміцнення її авторитету. Розкажіть про свої задуми в цьому напрямку?
Звичайно ми не стоїмо на місці. Так, лише за останній рік, народилось і вже втілюється багато проектів. Так, в рамках спільного проекту «Розвиток державного сектору в Україні» між Профспілкою працівників державних установ України та Профспілкою державних службовців Швеції Fackfӧrbundet ST здійснюється навчання профспілкових активістів та формується ефективна мережі профспілкових лідерів. Інституційною базою для навчання у Профспілці є Центр профспілкових знань та його чотири регіональних представництва: Західне (м. Івано-Франківськ), Східне (м. Кремінна), Південне (м. Скадовськ), Північне (м. Чернігів).
Передбачається, що в рамках проекту у 2018 році планується навчити у поточному році орієнтовно до 350 осіб (105 осіб у Центрі та по 60 осіб у регіональних представництвах).
Нашою метою є створення ефективно діючої системи дитячих оздоровчих закладів Профспілки, і сьогодні, вся увага виборних органів Профспілки і моя особисто спрямована на їх відновлення та підтримку. Зокрема реконструкція корпусів та покращення матеріально технічної бази ДОТ ім.Гагаріна м.Скадовськ. На черзі така підтримка планується і щодо решти дитячих закладів оздоровлення та відпочинку таких як «Світанок» м. Луцьк та «Вогник» м. Ужгород, «Дружба» м. Одеса.
Саме про такі проекти підвищують рівень усвідомленого членства.
На перспективу ми ставимо завданням повною мірою охопити ще одне джерело співфінансування наших проектів і заходів через залучення зовнішніх ресурсів, необхідних для реалізації поставлених завдань і проектів.
Так, за підтримки Центру Солідарності в Україні Американської федерації праці та Громадської організації «Трудові ініціативи» для молодих профспілкових активістів, голів та членів Молодіжних рад нашої Профспілки, проводяться семінари та тренінги на різну тематику із залученням досвідчених тренерів.
Так, проведено триденні навчальні семінари на теми профспілкової комунікації та мотивації. Подальша співпраця на 2018-2019 роки у цьому напрямку передбачає збільшення кількості заходів та розширення географії їх проведення. Зокрема, планується проведення трьох тематичних семінарів у м. Миколаїв, Харків, Тернопіль на теми: гендерна рівність, профспілкові цінності, солідарні дії, толерантне ставлення, права людини, дотримання особистих прав на робочому місці.
- Як ви ставитесь до молоді? Чи бачите ви в ній перспективу для профспілкового руху?
- Молодь - це величезний стратегічний ресурс, за неї сьогодні необхідно боротися. Нашою головною метою є не лише охоплення молоді профспілковими ідеями, навчанням, покращення комунікацій, але і формування сильної молодіжної профспілкової мережі та кадрового резерву Профспілки. Насправді, молодь Професійної спілки працівників державних установ України – це в першу чергу патріотичні, професійні, сучасні та чесні люди! Ми пишаємось нашою Молодіжною радою, створюємо всі необхідні умови для її розвитку та діяльності.
На завершення розмови хотілося б сказати – не треба боятись жити, необхідно долати власну інертність, змінювати себе, свій стиль роботи. Ми маємо навчитись не просто слухати, а почути і зрозуміти один одного, тільки тоді ми досягнемо бажаних результатів. Разом – можемо більше!
- Спасибі, Юрію Миколайовичу за змістовну розмову! Бажаю Вам успіхів!
Можливо, матеріали цього інтерв'ю допоможуть знайти відповіді на питання, які цікавлять не тільки членів профспілки, але і змінять думку щодо місця профспілки в суспільстві. Ми спробували спільно, відповісти разом з профспілковим лідером на поставлені життям запитання і наскільки нам це вдалося, судити тільки вам, дорогі наші читачі.
Розмову вів Юрій Робота,
прес-служба ФПУ