Трансформація системи професійного розвитку потребує активної участі профспілок

standarti

 

14 червня в приміщенні Мінсоцполітики відбулась нарада, присвячена питанням нормативного забезпечення системи професійного розвитку в Україні. Участь у заході взяли представники профільних міністерств, організацій профспілок, роботодавців та науковці.

 

Дискусія розгорнулась навколо двох основних питань: розробка Примірного положення про наставництво на виробництві та Методики розроблення професійних стандартів.

Актуальність зазначених питань на сьогодні не підлягає сумніву, адже система підготовки кадрів в Україні все ще знаходиться в кризовому стані, а в економіці відчувається дефіцит кваліфікованих працівників. Це є однією з перешкод на шляху забезпечення гідного життя в нашій країні. За підрахунками ЮНЕСКО, достатнього рівня національного благополуччя, який відповідав би світовим стандартам, можуть досягти лише ті країни, в яких 40—60% працездатного населення становитимуть особи з вищою освітою. Водночас визнано, аби будь-які соціально-економічні, політичні реформи набули незворотного характеру і були реалізовані якнайпозитивніше, необхідно принципово по-новому (за змістом, характером) перенавчити не менш як 25% дорослого, працездатного населення.

Однак наразі в Україні відсутні ефективні інструменти забезпечення високого рівня сучасної, актуальної освіти. Крім того, висновки ЮНЕСКО не зовсім корелюють із ситуацією в нашій державі. Як свідчить дослідження, проведене експертами Національного комітету з промислового розвитку, процеси деіндустріалізації економіки країни суттєво прискорилися в останні роки, всупереч абсолютно протилежним тенденціям в розвинутих країнах світу.

За останні 25 років інтелектуально місткі сектори вітчизняної економіки майже повністю деградували, а нові, високотехнологічні з’явилися за цей час лише в незначних обсягах. Попит на ринку праці переважно змістився на представників сфери послуг, де виявилися непотрібними складні наукомісткі знання для створення нових видів техніки, високотехнологічних продуктів, сервісів та технологій, а знадобилися лише обізнаність з предметною галуззю, певні навички та практичний досвід. За таких умов сфера передової освіти, науки та інновацій, особливо у фундаментально-природничій компоненті, почала «заважати» новому ринку праці, власникам стратегічно важливих підприємств та підконтрольній їм владі.

Це почало позбавляти молодь і систему освіти відповідних стимулів, що призвело до синдрому непотрібності наукомістких знань і висококваліфікованої праці та витіснення кращого людського капіталу з країни і, одночасно до значного «перевиробництва» кадрів для невиробничої і обслуговуючої ланок суспільства.

За роки незалежності України набула суттєвої деградації і підготовка кваліфікованих робітників через систему професійно-технічної освіти. За цей час їх щорічний випуск впав вдвічі, з 338 тисяч в 1991 році, до 165 тисяч в 2015 році. Нині в Україні повністю розбалансована система підготовки робітничих кадрів. Зміст освіти, методична, навчально-виробнича база суттєво застаріли. Стара система майже зруйнована, а нова не створена.

Передача на утримання місцевих рад підготовки робітників лише поглибила кризу. Сумнівним виглядає рішення залишити підготовку робітників на загальнодержавному рівні лише за 19 спеціальностями. При тому, що в Державному класифікаторі нині нараховується більше 7000 професій. Поза увагою залишились атомна і гідроенергетика, судно - і авіабудування, нафтогазова галузь, металургія і т. ін.

Ці та інші фактори призводять до необхідності негайної трансформації системи освіти в Україні. Одним з елементів такого процесу трансформації є впровадження Національної рамки кваліфікацій (НРК)[1] та прив’язка рівнів формальної та неформальної освіти до кваліфікаційних рівнів НРК. Хоча Україна ухвалила НРК ще у 2011 році, наразі так і не вдалося подолати процес загострення дефіциту кваліфікованої робочої сили та невідповідності між попитом та пропозицією фахівців на ринку праці. У зв’язку з цим 14 грудня 2016 р. Кабінетом Міністрів України був затверджений план заходів із впровадження Національної рамки кваліфікацій на 2016-2020 роки (розпорядження № 1077-р), яким, зокрема, передбачено ухвалення актів та рекомендацій щодо розроблення та затвердження професійних стандартів, кваліфікацій, освітніх стандартів, освітніх програм вищої і професійно-технічної освіти.

Ця система, попри те, що процес її впровадження розпочався ще шість років тому, є новою для України, а її розвиток потребує консолідації зусиль усіх зацікавлених сторін. Понад це, вкрай важливим є участь профспілок у реформуванні системи підготовки кадрів задля захисту прав та інтересів людини праці в контексті впровадження Національної рамки кваліфікацій та розробки професійних, освітніх стандартів.

Саме тому Федерація профспілок закликає до співпраці усіх профспілкових активістів, які усвідомлюють необхідність забезпечення доступу до сучасної та якісної освіти і яким небайдужа доля майбутнього України.

 

Департамент захисту соціально-економічних прав ФПУ



[1] Національна рамка кваліфікацій — системний і структурований за компетентностями опис кваліфікаційних рівнів, Призначена для використання з метою розроблення, ідентифікації, співвіднесення, визнання, планування і розвитку кваліфікацій. Містить опис десяти кваліфікаційних рівнів від нульового (здатність адекватно діяти у відомих простих ситуаціях під безпосереднім контролем та готовність до систематичного навчання) до дев'ятого (здатність визначати та розв'язувати соціально значущі системні проблеми у певній галузі діяльності, які є ключовими для забезпечення стійкого розвитку та вимагають створення нових системоутворювальних знань і прогресивних технологій). Кваліфікація – ступінь професійної підготовки працівника, наявність у нього знань, уміння і навичок, необхідних для виконання ним певного виду роботи.

Архiв
<< < Серпень 2017 > >>
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Не
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 24 25 26 27
28 29 30 31