Своє 65-річчя Кіровоградська обласна організація профспілки працівників культури відзначила не банальними урочистостями, а під час незвичного семінару, який відбувся у інтерактивному форматі. Усі його складові мали єдине резюме: у будь-якій ситуації треба дійти до колективного рішення чи думки, виробляти командний стиль роботи.
Підсумки діяльності, перемоги та знахідки обласної організації озвучувалися під час панельної дискусії «Від ювілею – до ювілею». Який висновок зробили профактивісти? Вони набули досвіду роботи, зокрема по співпраці із соціальними партнерами, починаючи із Міністра культури і закінчуючи місцевими керівниками. Навчилися попереджати конфліктні ситуації, не доводити їх до невідворотних, вести переговори під час колдоговірної кампанії, запровадили чимало нових форм співпраці. Якщо керівник працює відкрито, значить, він не боїться профспілки й не буде її знищувати. Є гарні приклади, коли керівник при працевлаштуванні на роботу запрошує голову профкому, котрий презентує профорганізацію. Головний здобуток обласної організації – розуміння того, що профспілка – це усі спілчани, їхня сила - у єдності. Не обійшлося й без втрат, в першу чергу, у чисельності, до цього призводять, зокрема структурні зміни, недолугість політики окремих керівників.
А щоб не було втрат учасники семінару провели ділову гру «Мотивація профспілкового членства». Розглядаючи конкретні ситуації, профактивісти шукали із них вихід. Крім того, кожен мав змогу поділитися досвідом мотиваційної роботи. Найвпливовіші мотиваційні важелі – матеріальні (наприклад, для членів профспілки вводяться додаткові гарантії) та інформаційні (доносити за допомогою різних засобів інформацію про зроблене, досягнуте).
Родзинками семінару були квест «Що ти знаєш про профспілку?», заочна подорож на повітряній кулі, психологічні тренінги, засідання за круглим столом. Багато уваги було приділено інформаційній складовій профспілкової роботи, яка є завершальним акордом будь-якого заходу чи виконаної роботи. Для висвітлення діяльності використовуються не лише друковані видання та телерадіомережа, а й сайти, профспілкові куточки, розповсюдження інформаційних листівок серед спілчан. Як позитивний досвід, називалася участь голів профкомів у виробничих нарадах, які можна використовувати для презентації профспілкової роботи.
В ігровій формі обговорювалися алгоритми колдоговірної роботи. Ніби усі грамотні й досвідчені у колдоговірних питаннях, але повторити, та ще й у такий цікавий спосіб, ніколи не зайве, тим паче кожен ділився секретами своєї співпраці із керівниками у цих питаннях і, безперечно, почерпнув для себе щось нове.
Звісно, таку насичену й цікаву програму могла підготувати лише супертворча та креативна людина. Це голова обкому «культурної» профспілки Зоя Кадук. Тому на її адресу лунало багатоголосе «спасибі» за пізнавальну програму та спілкування. Захід відбувався у чудовому оздоровчому закладі «Бригантина» Новоархангельського району, що додало позитивних емоцій та настрою.
Обком профспілки підготував наказ ветеранів профспілкового руху – початківцям та заповіді профактивіста. Перша заповідь: любити людей і своє громадське доручення. Друга – любити керівників і рядових членів профспілки, щоденно і в ювілеї. Третя – любити, веселих і нудних, справедливих і вередливих, навіть тих, через яких отримуєш і в хвіст, і в гриву…
65 років – це не просто ювілей, а велике надбання профспілкової роботи щодо захисту інтересів працівників галузей культури, це вагома кадрова школа, адже чимало профактивістів стали керівниками закладів, це вміння стояти на своєму та йти до кінця і, зрештою, це задоволення від виконання громадського доручення.
Марія Іванова