Праця для працівника має бути рентабельною

IMG 3640

 

Стенограма виступу заступника Співголови НТСЕР, заступника Голови ФПУ С.М.Кондрюка 16 квітня 2015 року на засіданні Національної тристоронньої соціально-економічної ради за участю Прем’єр-міністра України А.П.Яценюка.

 

- Шановні друзі, шановні колеги!

 

Давайте спробуємо про складне людською мовою. Спочатку декілька нериторичних питань: а чи хворі в нас економіка і соціалка? Ну, напевно, хворі з того, що ми чули з вуст Прем’єр-міністра. А чим і наскільки? Чому в нас вперто ігноруються потреби чесної діагностики?

Підкреслюю чесної, підкреслюю діагностики.

Давайте спробуємо задати собі питання не виключно бізнесові і не «рискою», як сказав Арсеній Петрович, стосовно соціальної проблематики. Давайте спробуємо почати називати чесно, який у нас рівень, масштаби і глибина  бідності в Україні.

Я хочу закцентувати, що ми не можемо це зробити публічно, тому що з грубим порушенням Конституції і закону України про державні стандарти і гарантії Уряд подав, а Верховна Рада затвердила штучно спотворену вартісну величину державного стандарту прожиткового мінімуму.

Напевно ви знаєте, що в Державному бюджеті це коштує 1218 грн.

Арсеній Петрович серйозний, глибокий економіст, але я впевнений, що й він не дасть відповідь, чому 1218, а не 1218, 27 коп., чи не 1337 грн. Отак просто: одні «зі стелі» взяли, а інші продовжують її пролонговувати.

А я хочу підкреслити, що це – прожитковий мінімум, який є державним стандартом.

Арсеній Петрович, напевно, Ви погодитись з тим, що навіть в умовах кризи стандарт метр має бути 100 см. 1 кг. українського сала має бути 1000 г., а не 600. Я розумію, що в економіці є проблема із забезпеченням гарантій, скажімо мінімальної заробітної плати, чи мінімальної пенсії, але це не привід спотворювати стандарти і відповідно самого голодного 2000 року був створений той стандарт, який вже 15 років один за одним Урядом не переглядається.

Давайте чесно скажемо, навіть на сайті Міністерства соціальної політики визначено, що прожитковий мінімум для працездатної особи становить 1840 грн., а якщо правильно порахувати як це зробили профспілки разом з роботодавцями, він становить 2027 грн. Так давайте скажімо, що у нас мінімальна заробітна плата не відповідає прожитковому мінімуму і складає, скажімо, 60%, давайте бути чесними.

Але давайте тоді визнаємо, що ми грубо порушуємо Конституцію.

Шановний, Арсенію Петровичу, напевно ви знаєте, що занижені соціальні стандарти призводять до спотворення оцінки масштабів реальності бідності і те, що ми показуємо всередині в країні і зовні це є, м’яко кажучи, економічною неправдою.

Звідси витікає абсурдна, вбивча мінімальна заробітна плата, яка є втричі меншою, ніж та, що мала б бути економічно розрахована для того, щоб праця була рентабельною.

Напевно, міністр соціальної політики теж це все добре знає.

Я хочу звернутися до вас, Арсенію Петровичу з профспілковим проханням (їх буде багато) взяти і один раз порахувати, що не тільки бізнес має бути рентабельним, а й праця для працівника також має бути рентабельною!

Якщо вона не буде рентабельною, Арсенію Петровичу, легальна заробітна плата, - ніколи ви нічого не детенізуєте. Жодної реформи ви не проведете, бо людина не зможе сплатити зі свого доходу будь що і врешті-решт просто покине цю країну, піде «в тінь», або піде в кримінальний світ, або почне готуватись до нових соціальних майданів.

Ми створили фантастичну ситуацію, коли працююча людина є генератором бідності. Арсенію Петровичу, ви посилаєтесь на міжнародний досвід, немає такого, щоб працююча людина була бідною і апріорі стояла з протягнутою рукою до держави: дайте нам субсидію: дайте допомогу по малозабезпеченості. Це є абсурд.

Ми на сьогодні маємо отримувачів субсидій більше майже в два рази, ніж ми маємо легально працюючих людей, якщо порівняти ці цифри, це є повний алогізм будь-якої економіки. Напевно, вам давали цифри, що в сукупних доходах українців сьогодні заробітна плата є меншою, ніж їх доходи від пенсій, субсидій, дотацій і всяких решти. Тому працювати в Україні є недоцільним. Принаймні при нинішній ситуації.

 

IMG 3646

 

Звідси, шановний Арсенію Петровичу, ненадходження до Державного бюджету. Давайте не лукавити, - Державний бюджет наповнює кінцевий споживач. Кінцевий споживач - він спочатку платить податок із заробітної плати, потім платить ПДВ, яке роботодавці закладають в ціну продукції, він як кінцевий споживач купляє і сплачує, він сплачує увесь соціальний внесок, який роботодавці закладають у собівартість продукції, і купляючи товари і послуги, працівник з цієї штучно заниженої заробітної плати все сплачує - і ці кошти йдуть до бюджету або пенсійного фонду.

Шановний, Арсенію Петровичу, напевно ми маємо з вами визначити, що з цим робити? Вирішити це питання сьогодні неможливо, але має бути розуміння, як воно має вирішуватись завтра.

У Вашій доповіді, я висловлю суб’єктивну точку зору, я не почув жодної позитивної перспективи, жодного позитивного соціального маяку, жодного позитивного розуміння, як буде змінюватись ринок праці в найближчий перспективі.

Наступне питання – ринок праці.

Падіння реальної заробітної плати – це падіння платоспроможності кінцевого споживача. А що таке падіння платоспроможності кінцевого споживача? Це відсутність попиту на вітчизняні товари та послуги: послуги ЖКГ, послуги хлібопекаря, до речі, в Києві в 6 разів впало виробництво ковбаси, чому? Та тому що її вже ніхто не може купити.

І це обвал внутрішнього ринку. Напевно, не можливо провести багато реформ, але доки ми не перестанемо говорити, що заробітна плата це проїдання, а не інвестиції в розвиток платоспроможного внутрішнього ринку, ми будемо досі мати ситуацію, коли оця ганебна, я би сказав злочинна політика дешевої робочої сили продовжує домінувати. Не прийде в Україну з інвестиційного бізнесу ніхто, поки він буде знати, що тут є порохова бочка соціального вибуху!

А це означає, що потрібно змінити політику на високо конкурентну, високооплачувану високопрофесійну працю, чого у нас, на жаль, не спостерігається.

Хочу звернути вашу увагу, Арсенію Петровичу, що у США практично кожний виступ Президента, або високо посадовців починається з показників ринку паці. Ми б дуже хотіли б, щоб Ви в кожному своєму виступі, в кожному рішенні Уряду, в кожному законопроекті чітко зазначали, які є тенденції на ринку праці. Те, що там фіксує Державна служба зайнятості про зайнятість в  2% і те, що МОП говорить, що у нас рівень праці 10 %, насправді ці показники занижені вдвічі проти реальних. І це потрібно обговорювати окремо.

Третє питання – антисоціальна суцільна хвороба заборгованості заробітної плати.

Арсенію Петровичу, як можна пояснити, що у нас втричі зросли борги по заробітної платі, але всі пропозиції профспілок щодо подолання цієї заборгованості, на жаль, не сприймаються. А ми маємо захистити працівника в умовах несвоєчасної виплати зарплати.

Про можливі позитиви.

Ми передали Уряду діагностику зон соціальної дискримінації і несправедливості: розписали-розписали і дійшло до нижчих чиновників Міністерства соціальної політики і жодних дій.

Ми запропонували сформувати дорожню карту  конкретного механізму подолання  соціальної дискримінації і несправедливості. Немає жодної перспективи і від цього, а в цій дорожній карті ми надали достатньо серйозні механізми для його вирішення. Ми подали пропозиції щодо формування стратегії соціального розвитку держави – не може формуватись країна без соціально позитивних орієнтирів.

І нарешті, шановний Арсенію Петровичу, можливо я задам некоректне питання, але нехай це звучить як пропозиція, викликає здивування Ваше небажання зустрічатись  з громадськістю. Якби Ви зустрілись, як це роблять багато європейських лідерів, з робітничою або студентською молоддю, як би зустрілись з ветеранами, нарешті, з профспілками, які просять вас про це вже 16 разів за дві Ваші каденції. Дякуємо, що сьогодні така зустріч відбувається.

 

IMG 3536

 

Ми пропонуємо Вам запровадити регулярні, системні, без будь яких зволікань зустрічі і соціальний діалог, який має повноцінно відповідати європейським традиціям. Ми сподіваємось, що ті пропозиції, які ми неодноразово озвучували нарешті віднайдуть відображення в рішеннях.

Ми пропонуємо, Арсенію Петровичу, за результатами наради профспілкової сторони, вважати сьогоднішнє засідання першим етапом розгляду цього питання і відтермінувати ухвалення рішень, які сьогодні запропоновані, бо вони не відповідають на жодну соціально-катастрофічну проблему. Ми пропонуємо призначити другий етап розгляду цього питання у травні і доручити вашим колегам спільно з роботодавцями і профспілками підготувати проектні рішення.

Також ми передаємо вам свої пропозиції.

 

 ІАЦ,

фото К.Латишев

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4

- Шановні друзі, шановні колеги!

 

Давайте спробуємо про складне людською мовою. Спочатку декілька нериторичних питань: а чи хворі в нас економіка і соціалка? Ну, напевно, хворі з того, що ми чули з вуст Прем’єр-міністра. А чим і наскільки? Чому в нас вперто ігноруються потреби чесної діагностики?

Підкреслюю чесної, підкреслюю діагностики.

Давайте спробуємо задати собі питання не виключно бізнесові і не «рискою», як сказав Арсеній Петрович, стосовно соціальної проблематики. Давайте спробуємо почати називати чесно, який у нас рівень, масштаби і глибина  бідності в Україні.

Я хочу закцентувати, що ми не можемо це зробити публічно, тому що з грубим порушенням Конституції і закону України про державні стандарти і гарантії Уряд подав, а Верховна Рада затвердила штучно спотворену вартісну величину державного стандарту прожиткового мінімуму.

Напевно ви знаєте, що в Державному бюджеті це коштує 1218 грн.

Арсеній Петрович серйозний, глибокий економіст, але я впевнений, що й він не дасть відповідь, чому 1218, а не 1218, 27 коп., чи не 1337 грн. Отак просто: одні «зі стелі» взяли, а інші продовжують її пролонговувати.

А я хочу підкреслити, що це – прожитковий мінімум, який є державним стандартом.

Арсеній Петрович, напевно, Ви погодитись з тим, що навіть в умовах кризи стандарт метр має бути 100 см. 1 кг. українського сала має бути 1000 г., а не 600. Я розумію, що в економіці є проблема із забезпеченням гарантій, скажімо мінімальної заробітної плати, чи мінімальної пенсії, але це не привід спотворювати стандарти і відповідно самого голодного 2000 року був створений той стандарт, який вже 15 років один за одним Урядом не переглядається.

Давайте чесно скажемо, навіть на сайті Міністерства соціальної політики визначено, що прожитковий мінімум для працездатної особи становить 1840 грн., а якщо правильно порахувати як це зробили профспілки разом з роботодавцями, він становить 2027 грн. Так давайте скажімо, що у нас мінімальна заробітна плата не відповідає прожитковому мінімуму і складає, скажімо, 60%, давайте бути чесними.

Але давайте тоді визнаємо, що ми грубо порушуємо Конституцію.

Шановний, Арсенію Петровичу, напевно ви знаєте, що занижені соціальні стандарти призводять до спотворення оцінки масштабів реальності бідності і те, що ми показуємо всередині в країні і зовні це є, м’яко кажучи, економічною неправдою.

Звідси витікає абсурдна, вбивча мінімальна заробітна плата, яка є втричі меншою, ніж та, що мала б бути економічно розрахована для того, щоб праця була рентабельною.

Напевно, міністр соціальної політики теж це все добре знає.

Я хочу звернутися до вас, Арсенію Петровичу з профспілковим проханням (їх буде багато) взяти і один раз порахувати, що не тільки бізнес має бути рентабельним, а й праця для працівника також має бути рентабельною!

Якщо вона не буде рентабельною, Арсенію Петровичу, легальна заробітна плата, - ніколи ви нічого не детенізуєте. Жодної реформи ви не проведете, бо людина не зможе сплатити зі свого доходу будь що і врешті-решт просто покине цю країну, піде «в тінь», або піде в кримінальний світ, або почне готуватись до нових соціальних майданів.

Ми створили фантастичну ситуацію, коли працююча людина є генератором бідності. Арсенію Петровичу, ви посилаєтесь на міжнародний досвід, немає такого, щоб працююча людина була бідною і апріорі стояла з протягнутою рукою до держави: дайте нам субсидію: дайте допомогу по малозабезпеченості. Це є абсурд.

Ми на сьогодні маємо отримувачів субсидій більше майже в два рази, ніж ми маємо легально працюючих людей, якщо порівняти ці цифри, це є повний алогізм будь-якої економіки. Напевно, вам давали цифри, що в сукупних доходах українців сьогодні заробітна плата є меншою, ніж їх доходи від пенсій, субсидій, дотацій і всяких решти. Тому працювати в Україні є недоцільним. Принаймні при нинішній ситуації.

Звідси, шановний Арсенію Петровичу, ненадходження до державного бюджету. Давайте не лукавити, - Державний бюджет наповнює кінцевий споживач. Кінцевий споживач - він спочатку платить податок із заробітної плати, потім платить ПДВ, яке роботодавці закладають в ціну продукції, він як кінцевий споживач купляє і сплачує, він сплачує увесь соціальний внесок, який роботодавці закладають у собівартість продукції, і купляючи товари і послуги, працівник з цієї штучно заниженої заробітної плати все сплачує - і ці кошти йдуть до бюджету або пенсійного фонду.

Шановний, Арсенію Петровичу, напевно ми маємо з вами визначити, що з цим робити? Вирішити це питання сьогодні неможливо, але має бути розуміння, як воно має вирішуватись завтра.

У Вашій доповіді, я висловлю суб’єктивну точку зору, я не почув жодної позитивної перспективи, жодного позитивного соціального маяку, жодного позитивного розуміння, як буде змінюватись ринок праці в найближчий перспективі.

Наступне питання – ринок праці.

Падіння реальної заробітної плати – це падіння платоспроможності кінцевого споживача. А що таке падіння платоспроможності кінцевого споживача? Це відсутність попиту на вітчизняні товари та послуги: послуги ЖКГ, послуги хлібопекаря, до речі, в Києві в 6 разів впало виробництво ковбаси, чому? Та тому що її вже ніхто не може купити.

І це обвал внутрішнього ринку. Напевно, не можливо провести багато реформ, але доки ми не перестанемо говорити, що заробітна плата це проїдання, а не інвестиції в розвиток платоспроможного внутрішнього ринку, ми будемо досі мати ситуацію, коли оця ганебна, я би сказав злочинна політика дешевої робочої сили продовжує домінувати. Не прийде в Україну з інвестиційного бізнесу ніхто, поки він буде знати, що тут є порохова бочка соціального вибуху!

А це означає, що потрібно змінити політику на високо конкурентну, високооплачувану високопрофесійну працю, чого у нас, на жаль, не спостерігається.

Хочу звернути вашу увагу, Арсенію Петровичу, що у США практично кожний виступ Президента, або високо посадовців починається з показників ринку паці. Ми б дуже хотіли б, щоб Ви в кожному своєму виступі, в кожному рішенні Уряду, в кожному законопроекті чітко зазначали, які є тенденції на ринку праці. Те, що там фіксує Державна служба зайнятості про зайнятість в  2% і те, що МОП говорить, що у нас рівень праці 10 %, насправді ці показники занижені вдвічі проти реальних. І це потрібно обговорювати окремо.

Третє питання – антисоціальна суцільна хвороба заборгованості заробітної плати.

Арсенію Петровичу, як можна пояснити, що у нас втричі зросли борги по заробітної платі, але всі пропозиції профспілок щодо подолання цієї заборгованості, на жаль, не сприймаються. А ми маємо захистити працівника в умовах несвоєчасної виплати зарплати.

Про можливі позитиви.

Ми передали Уряду діагностику зон соціальної дискримінації і несправедливості: розписали-розписали і дійшло до нижчих чиновників Міністерства соціальної політики і жодних дій.

Ми запропонували сформувати дорожню карту  конкретного механізму подолання  соціальної дискримінації і несправедливості. Немає жодної перспективи і від цього, а в цій дорожній карті ми надали достатньо серйозні механізми для його вирішення. Ми подали пропозиції щодо формування стратегії соціального розвитку держави – не може формуватись країна без соціально позитивних орієнтирів.

І нарешті, шановний Арсенію Петровичу, можливо я задам некоректне питання, але нехай це звучить як пропозиція, викликає здивування Ваше небажання зустрічатись  з громадськістю. Якби Ви зустрілись, як це роблять багато європейських лідерів, з робітничою або студентською молоддю, як би зустрілись з ветеранами, нарешті, з профспілками, які просять вас про це вже 16 разів за дві Ваші каденції. Дякуємо, що сьогодні така зустріч відбувається.

Ми пропонуємо Вам запровадити регулярні, системні, без будь яких зволікань зустрічі і соціальний діалог, який має повноцінно відповідати європейським традиціям. Ми сподіваємось, що ті пропозиції, які ми неодноразово озвучували нарешті віднайдуть відображення в рішеннях.

Ми пропонуємо, Арсенію Петровичу, за результатами наради профспілкової сторони, вважати сьогоднішнє засідання першим етапом розгляду цього питання і відтермінувати ухвалення рішень, які сьогодні запропоновані, бо вони не відповідають на жодну соціально-катастрофічну проблему. Ми пропонуємо призначити другий етап розгляду цього питання  у травні і доручити вашим колегам спільно з роботодавцями і профспілками підготувати проектні рішення.

Також  ми передаємо вам свої пропозиції.

 

Архiв
<< < Листопад 2018 > >>
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Не
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30