РОЗМОВА ІЗ ЗАСТУПНИКОМ ГОЛОВИ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ СЕРГІЄМ КОНДРЮКОМ.
– Сергію Михайловичу, проблема справедливого визначення прожиткового мінімуму, як і інших соціальних стандартів, не нова. Відомо, що тільки активна позиція профспілок примушувала владу і політиків звертати увагу на цю проблему. Як це відбувалось?
– Ще в 90-ті роки, коли Україна переживала гіперінфляцію й українці день у день ставали біднішими, профспілки шукали будь-які можливості для визначення державних критеріїв, які могли б показувати, що так звані неоліберальні ринкові перетворення, обмежуючи трудові доходи працівників, мають зупинитись на якомусь рівні, або навпаки, почати досягати певної планки. Тоді й виникла ідея ініціювання і лобіювання прийняття парламентом України певних державних соціальних гарантій і стандартів. Це була доволі складна, копітка і, водночас, непопулярна робота.
Однак, завдяки консолідації профспілкового руху і здорових суспільних сил, підтримки значної кількості науковців, передусім у сфері демографії, медицини, освіти і навіть певної частини роботодавців, нам вдалося переконати народних депутатів, тож був схвалений вкрай важливий і на сьогодні Закон про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії.
– Яка принципова відмінність цього документа, чому він має цінність і зараз?
– Насамперед, цей закон визначив, що серед соціальних стандартів є прожитковий мінімум для різних категорій населення: працездатних осіб, пенсіонерів, дітей різного віку. Цей стандарт складається з певного набору товарів і послуг, що необхідні для мінімального виживання людини. На основі цих стандартів створено кошик товарів і послуг. І достатньо в будь-який день поставити під конкретний рядок цього стандарту ціну, й ми будемо знати, скільки в грошовому вимірі він коштує на сьогодні.
Розуміючи, що цей стандарт створений у найбільш «голодний» період розбудови України, бо 2000 року була найнижча споживча вартість трудових доходів, пенсій українців, у закон заклали норму певного перспективного розвитку, яка передбачала, що не рідше ніж раз на п’ять років державні соціальні стандарти мають переглядатися з урахуванням певних позитивних змін в економіці з метою розширення цих мінімальних наборів їжі, одягу, послуг. Однак, ситуація з виконанням цієї норми виявилась, напевно, найгіршою з усіх законів України. І сьогодні, в 2015 році, ми констатуємо, що жодного разу за ці минулі п’ятирічки так і не було виконано згадану норму закону, й Кабінет Міністрів України так і не прийняв оновлені, осучаснені та «цивілізовані» державні соціальні стандарти, передусім щодо прожиткового мінімуму.
– Чому таке значення надається саме прожитковому мінімуму?
– Тому що прожитковий мінімум є основною базою для формування державних соціальних гарантій. Він є основою при визначенні житлових субсидій, державної допомоги, для діагностики рівня і масштабів бідності в країні. Тому його зниження призводить до колосальних розмірів бідності серед працюючих. Зазначеним вище законом встановлено, що мінімальні пенсія та заробітна плата не можуть бути нижчими за прожитковий мінімум. Вони мають гарантувати більш гідний рівень життя, ніж на рівні мінімального споживання.
Таким чином, з 2000 року ми користуємося надзвичайно низькими нормами споживання. І трагізм ситуації полягає в тому, що й ці наднизькі норми на сьогодні не забезпечуються. Невиконання норми закону про перегляд державних соціальних стандартів вимагає закон. З іншого боку, з 2000 року почалося економічне відродження. Економіка демонструвала непогані норми зростання, водночас цей стандарт не переглядався. І тому в 2011 році, після тривалих і численних перемовин з урядовцями, нами було прийнято рішення вжити такий механізм, як судові процедури, аби примусити уряд виконувати закон. Мною фактично було подано позов до суду про бездіяльність Кабінету Міністрів, Міністерства соціальної політики, які не виконували закон і на своїх сайтах публікували штучно занижені розміри цього державного соціального стандарту. Однак під певним тиском, який у ті роки був нормою, зазначений позов не був реалізований.
Водночас у цей період відбувалось грошове зростання прожиткового мінімуму, а відтак, і зростала мінімальна заробітна плата, тож гострота цього питання дещо пом’якшилась. Так було до кінця 2013 року. З грудня 2013 року прожитковий мінімум фактично заморозили. У 2014 році були певні обґрунтування такого рішення через надскладні події на сході України, кризову ситуацію в країні, спустошений бюджет.
– Але нині багато говорять про соціально-економічну кризу…
– Ми хотіли б чітко й однозначно зазначити, що жодна криза не може змінити стандарти. Якщо один метр має 100 сантиметрів, то він і в кризу має 100 сантиметрів. Жодним чином не можна змінювати такий стандарт, як прожитковий мінімум. Він має розраховуватись як стандарт. Чи можуть державні гарантії, мінімальна зарплата, мінімальна пенсія повністю забезпечити дотримання вимоги про те, що вони мають бути не меншими, ніж прожитковий мінімум – хоча це і неправильно, але суто з економічної точки зору, тут могла б бути дискусія. Але уряд приймає фантастично цинічне рішення: він заморожує не тільки мінімальну зарплату й мінімальну пенсію, а й номінальну грошову величину прожиткового мінімуму. На сьогодні, якщо розрахувати величину мінімального прожиткового мінімуму за діючим законодавством України, вона складає 2027 грн Водночас у держбюджеті зазначена інша цифра – 1218 грн.
Уряд і парламент вимагають від українців недоїдати і недоспоживати майже вдвічі, недоплачувати комунальні послуги майже вдвічі. Це прямий шлях не до зростання тривалості життя, як зазначено в президентській Стратегії сталого розвитку, це цинічний примус українців помирати раніше.
– Які конкретні дії профспілок для захисту соціально-економічних прав та інтересів працівників? Чому уряд так уперто не хоче вирішувати питання підвищення прожиткового мінімуму?
– Ми неодноразово вносили пропозиції з двох етапів усім попереднім урядам України, в тому числі двом Кабмінам, очолюваним Арсенієм Яценюком. По-перше, це просто виконати закон 2000 року і встановити державний соціальний стандарт, розрахований відповідно до закону. Так, він є низьким, але й той низький стандарт уряд разом з парламентом сьогодні штучно занизив вдвічі. По-друге, щодо перегляду структури і змісту прожиткового мінімуму ми запропонували законопроекти, які мали б суттєво спростити його розрахунок, зокрема використовуючи досвід європейських країн. Однак, уже демократична влада понад рік без будь-яких розумних пояснень «футболить» нас із цим законопроектом. Зважаючи на те, що ми не змогли домовитися щодо цього питання з представниками роботодавців і діючим урядом, нами були внесені відповідні пропозиції вже до новообраного парламенту, який, сподіваємось, нарешті виконає вимоги Конституції України та українські закони, затвердить прожитковий мінімум у держбюджеті цього й наступного років відповідно до законодавства. І буде прийнято оновлений Закон «Про державні соціальні гарантії», який би показував тренд руху України до Європи. В іншому випадку ми продовжимо нашу роботу з Конституційним Судом України про визнання неконституційними дій Кабінету Міністрів щодо визначення в його поданнях до Верховної Ради основоположних, бюджетоутворюючих показників, таких як прожитковий мінімум, мінімальні заробітна плата та пенсія.
Що стосується позову до Кабінету Міністрів про невиконання ним своїх обов’язків, то я прогнозую, що таких позовів побільшає. Бо замість того, щоб виконати закон, урядовці починають із своєї «хворої голови» перекладати проблеми на інших. Начебто їм заважають соціальні партнери. Але саме соціальні партнери надають уряду свої пропозиції стосовно прожиткового мінімуму. Так, уряди змінюються, але є принцип правонаступництва. І чиновники мають виконувати свої обов’язки перед працюючою людиною.
– Які ще кроки і механізми можуть запропонувати профспілки, зокрема ФПУ, окрім звернення до Конституційного Суду?
– Понад 40 всеукраїнських профспілок і всеукраїнських профоб’єднань звернулися до Кабінету Міністрів з вимогою протягом 10 днів дати відповідь на ключові питання щодо порушення конституційних прав у сфері праці, зокрема щодо мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму. Крім того, ми долучились до проектування основ бюджетної політики на 2016 рік – завдання центральних органів виконавчої влади щодо формування фінансової конституції країни.
Ми співпрацюємо з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Валерією Лутковською, аби вона підтримала нас у захисті права людини на життя, бо прожитковий мінімум – це і є той мінімум, нижче якого життя опиняється під великою загрозою.
Ми звернулися до МОП щодо сприяння в реалізації ратифікованих в Україні конвенцій стосовно відповідних рівнів оплати праці і життя. На наше прохання Україну нещодавно відвідала Місія Міжнародної організації праці, яка фактично підтримала наші пропозиції, мотивуючи уряд до ратифікації Конвенції із соціального забезпечення.
І зрештою, ми працюємо в рамках Угоди про асоціацію з ЄС, де Європейська соціальна хартія вимагає дотримання стандартів оплати праці і пенсійного забезпечення, виконання урядом не тільки торговельних, економічних та бізнесових зобов’язань, а й соціально-трудових. Уважаю, що спільними зусиллями, разом із судовими позовами, можливим колективним трудовим спором, певним суспільно-політичним тиском ми примусимо уряд і парламент реалізувати українське законодавство, тим паче в контексті європейського тренду розвитку країни.
Інформаційно-аналітичний центр ФПУ
