У липні 2026 року журнал The Economist опублікував матеріал із промовистою назвою: «Бебі-бумери мають хороше життя, але воно могло б бути довшим».
Стаття спирається на нове дослідження, опубліковане в журналі PNAS, і ставить тривожне запитання: чому в США після 2010 року практично зупинилося зростання тривалості життя, а в окремі роки вона навіть скорочувалася?
Для профспілок це не просто демографічна статистика. Йдеться про здоров’я нинішніх і майбутніх поколінь працівників, про умови праці, психічне здоров’я, пенсійне забезпечення та здатність людей залишатися активними на ринку праці до пенсійного віку.
Століття прогресу — і раптова зупинка
Протягом більш ніж ста років американці жили дедалі довше. У 1880 році очікувана тривалість життя при народженні становила лише 39 років, а до 1980 року зросла до 74 років.
Навіть після 1980 року прогрес тривав: між 1980 і 2010 роками населення США отримувало майже два додаткові роки життя кожне десятиліття.
Однак після 2010 року тенденція змінилася. На відміну від більшості інших розвинених країн, де тривалість життя продовжувала зростати, у США вона застигла на місці, а потім почала знижуватися.
Серед причин називають:
- епідемію ожиріння та діабету;
- опіоїдну кризу;
- зростання смертності від зовнішніх причин — передозувань, самогубств, нещасних випадків і насильства.
Але дослідники звернули увагу ще на один фактор — покоління бебі-бумерів (1946–1964 років народження).
«Найщасливіше покоління» виявилося не таким уже й здоровим
Бебі-бумерів часто називають поколінням, якому пощастило найбільше: економічне зростання після Другої світової війни, доступна освіта, можливість придбати житло, стабільна зайнятість. Проте щодо здоров’я ситуація виявилася значно гіршою.
Дослідження показало, що бумери протягом усього життя мали вищі показники смертності, ніж попередні покоління в тому самому віці.
На їхню долю припали:
- епідемія СНІДу в молоді роки;
- масове поширення паління;
- зростання серцево-судинних захворювань;
- опіоїдна криза в середньому віці;
- збільшення кількості самогубств і смертей від передозування.
Особливо тривожним є те, що бумери значно частіше помирали у віці 60+ від інфарктів та інсультів, ніж покоління, народжені до них.
Що показує графік Лексіса
У дослідженні використано так званий графік Лексіса — інструмент, який дозволяє простежити смертність різних поколінь упродовж життя.
Для покоління 1940 року народження майже весь шлях був «зеленим» — вони жили довше за своїх попередників. А от діагональ бебі-бумерів містить значно більше «синіх» зон, що свідчить про погіршення показників здоров’я в різні періоди життя.
Чому це важливо для профспілок
Це дослідження має пряме відношення до профспілкового руху.
- Старіння членства
У багатьох країнах значну частину членів профспілок становлять люди передпенсійного віку. Якщо саме це покоління має гірший стан здоров’я, профспілки стикаються з:
- більшою кількістю тривалих лікарняних;
- раннім виходом працівників з ринку праці;
- зростанням випадків інвалідності;
- підвищенням витрат на медичне страхування та соціальний захист.
- Охорона праці — це питання життя
Стаття переконливо показує: тривалість життя визначається не лише якістю медицини. Величезну роль відіграють умови праці та рівень стресу.
Профспілки мають підстави вимагати:
- регулярних профілактичних медичних оглядів;
- програм боротьби з палінням та алкогольною залежністю;
- контролю робочого часу;
- обмеження надмірних понаднормових робіт;
- права працівника на відпочинок і «відключення» від роботи поза робочим часом.
- Психічне здоров’я — не другорядна тема
Зростання самогубств і смертей від передозування свідчить про глибоку кризу психічного здоров’я. У сучасних колективних договорах мають з’являтися:
- програми психологічної підтримки;
- конфіденційні консультації;
- навчання керівників щодо запобігання професійному вигоранню;
- механізми реагування на стрес і травматичні події.
Пенсійний вік: середні цифри можуть вводити в оману
Уряди часто обґрунтовують підвищення пенсійного віку тим, що люди загалом живуть довше. Але дослідження показує: не всі покоління й не всі професійні групи отримують однаковий виграш у тривалості життя.
Для працівників важких, шкідливих або виснажливих професій підвищення пенсійного віку без урахування реального стану здоров’я може означати, що люди просто не доживатимуть до пенсії або користуватимуться нею дуже недовго.
Це сильний аргумент на користь:
- диференційованого пенсійного віку;
- права на ранній вихід на пенсію для окремих категорій працівників;
- врахування професійних ризиків під час пенсійних реформ.
Український контекст: ризики ще вищі
Для України висновки дослідження є особливо актуальними. Війна, хронічний стрес, погіршення доступу до медицини, травми, трудова міграція та економічна нестабільність можуть призвести до того, що нинішні покоління працівників матимуть гірші показники здоров’я, ніж їхні батьки.
Тому профспілки вже сьогодні повинні наполягати на:
- державній програмі відновлення здоров’я працівників;
- розвитку системи реабілітації;
- психосоціальній підтримці на робочих місцях;
- посиленні контролю за охороною праці під час післявоєнної відбудови;
- включенні питань здоров’я та безпеки до всіх програм економічного відновлення.
Висновок
Історія американських бебі-бумерів руйнує поширене уявлення про те, що економічне благополуччя автоматично гарантує довге життя.
Навіть покоління, яке мало доступ до освіти, роботи та житла, може втратити роки життя через погіршення здоров’я, залежності, стрес і недостатню профілактику.
Для профспілок головний урок очевидний: боротьба за гідну зарплату вже не може бути єдиною метою. Сучасний профспілковий рух має так само послідовно боротися за:
- безпечні умови праці;
- профілактичну медицину;
- психічне здоров’я працівників;
- гідне та здорове старіння;
- справедливу пенсійну політику.
Фактично йдеться про новий вимір профспілкової діяльності — боротьбу не лише за кращу роботу, а й за довше та здоровіше життя людини праці.
Василь Шилов, керівник департаменту міжнародних зв’язків
