Чи обов’язково на підприємстві мають бути правила внутрішнього трудового розпорядку?
Правила внутрішнього трудового розпорядку — це розроблений роботодавцем в установленому порядку документ, який має на меті забезпечення чіткої організації праці, належних безпечних умов праці, підвищення її продуктивності та ефективності, раціонального використання робочого часу, зміцнення трудової дисципліни.
По-перше, статтею 21 КЗпП передбачено, що працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену трудовим договором, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові.
По-друге, стаття 29 КЗпП прямо вимагає, щоб до початку роботи за трудовим договором роботодавець ознайомив працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. Бажано ознайомлювати працівників із правилами внутрішнього трудового розпорядку під підпис, адже може бути таке, що звільнений працівник ― порушник трудової дисципліни, посилаючись на те, що його не ознайомили з вимогами до трудового розпорядку, умовами праці під розписку, звернеться до суду і суд може ухвалити рішення про поновлення його на роботі.
По-третє, статтею 142 КЗпП передбачено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на підставі типових правил.
Треба зауважити, що до цього часу в Україні є чинними (у частині, що не суперечить Конституції та законам України) Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджені постановою Держкомпраці СРСР за погодженням із ВЦРПС від 20 липня 1984 року № 213.
Вікторія Ліпчанська,
керівник Центру правової допомоги ФПУ
