Чи несе роботодавець відповідальність за виплату заробітної плати один раз на місяць?
Згідно зі статтею 115 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та статтею 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, установлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Отже, виплата заробітної плати не рідше двох разів на місяць — це норма, установлена законодавством, і роботодавці зобов’язані неухильно її дотримуватися.
У разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплати їх не в повному обсязі юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у 3-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, установленої законом на момент виявлення порушення (абзац третій частини другої ст. 265 КЗпП).
Відповідно до частини 3 статті 16 Закон України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП, не застосовуються.
Слід також зауважити, що порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а повторне протягом року вчинення зазначеного порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері чи особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, — накладення штрафу у розмірі від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частини перша і друга ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Вікторія Ліпчанська,
керівник Центру правової допомоги ФПУ
