Чи можна звільнити у зв’язку зі скороченням штату працівницю, яка є опікуном своєї матері?
Згідно з частиною третьою статті 184 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років — частина шоста ст. 179 цього Кодексу), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця (зокрема, й у зв’язку зі скороченням штату працівників, п. 1 ч .1 ст. 40 КЗпП) не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Відповідно до статті 1861 КЗпП зазначена гарантія поширюється також на осіб, які виховують малолітніх дітей без матері, зокрема: батьків, які виховують дітей без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.
Згідно з частиною 2 статті 6 Сімейного кодексу України малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14-річного віку.
Таким чином, законодавець забороняє звільняти у зв’язку зі скороченням штату лише тих опікунів, які мають під опікою дитину віком до 14 років, а тому працівницю, яка є опікуном своєї матері, можна звільнити за цією підставою.
При цьому відповідно до статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, сімейним працівника — при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком (п. 1, 2 частини другої ст. 42 КЗпП).
Вікторія Ліпчанська,
керівник Центру правової допомоги ФПУ
