З якого віку можна прийняти на роботу неповнолітню особу за згодою батьків?
Відповідно до статті 187 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) неповнолітні, тобто особи, що не досягли 18 років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, установленими законодавством України.
Згідно зі статтею 188 КЗпП не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16 років.
За згодою одного із батьків або особи, яка його замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу особи, які досягли 15 років.
Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-річного віку за згодою одного із батьків або особи, що його замінює.
Пунктом 5 частини першої статті 24 КЗпП передбачено, що трудовий договір із неповнолітнім обов’язково укладається в письмовій формі. При цьому в період дії воєнного стану відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» сторони за згодою визначають форму трудового договору. Оскільки праця неповнолітніх має певні особливості в період дії воєнного стану з даною категорією працівників рекомендовано трудовий договір укладати в письмовій форми, аби передбачити всі умови роботи.
Отже, як виняток, неповнолітню особу можна прийняти на роботу за згодою батьків із 15-річного віку, а у визначених законом випадках — із 14-річного віку.
Вікторія Ліпчанська,
керівник Центру правової допомоги ФПУ
