Чи має право працівник на не використану за минулі роки щорічну додаткову відпустку за роботу на комп’ютері?
Відпустка за роботу на комп’ютері — це різновид щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці. Згідно зі статтею 8 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504) щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, — тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Працівникам (незалежно від обійманої посади), які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах (у т. ч. на персональних комп’ютерах незалежно від виду монітора) і яким тривалість щорічної відпустки не визначена іншими нормативно-правовими актами, надається право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів згідно з позицією 58 підрозділу «Інші види виробництв» розділу XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290.
Конкретна тривалість зазначеної відпустки встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Пунктами 6 і 7 Порядку застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 року № 16, передбачено, що щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад.
Щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці, передбачені законодавством, мають надаватися відповідним працівникам в обов’язковому порядку, у т. ч. якщо колективного договору на підприємстві не укладено або в колективному договорі не встановлено гарантій щодо надання працівникам таких відпусток.
Відповідно до статті 28 Закону № 504 особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Оскільки додаткова відпустка за особливий характер праці належить до щорічних відпусток, на неї поширюються всі норми законодавства щодо надання щорічних відпусток або заміни їх грошовою компенсацією. Так, частиною першою статті 3 Закону № 504 передбачено, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Крім того, частиною першою статті 24 Закону № 504 установлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Вікторія Ліпчанська,
керівник Центру правової допомоги ФПУ
