Чи зобов’язаний працівник повідомляти на роботі за сумісництвом про основне місце роботи?
Роботодавець не має права відмовити працівникові в прийнятті на роботу за сумісництвом у зв’язку з відсутністю в нього інформації про наявність у працівника основного місця роботи.
Така відмова роботодавця буде порушенням законодавства про працю.
Робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, у трудовій книжці зазначається окремим рядком.
Запис провадиться за бажанням працівника роботодавцем за місцем основної роботи (абзац четвертий п. 1.1, абзац сьомий п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58).
Згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу чи несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться відповідно до правил частини другої статті 235 КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.
Відповідальність роботодавця за порушення законодавства про працю передбачена статтею 265 КЗпП і статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, працівник не зобов’язаний повідомляти на роботі за сумісництвом про основне місце роботи.
Вікторія Ліпчанська,
керівник Центру правової допомоги ФПУ