На момент відкриття з’їзду БКТ профспілковий рух перебуває в кращому стані, ніж будь-коли за останні роки.
Після багатьох років спаду минулого року кількість членів профспілок зросла як у державному, так і в приватному секторах — загальна чисельність збільшилася майже на 200 тисяч осіб, досягнувши 6,6 мільйона. Це було найбільше річне зростання з 1995 року.
Водночас профспілки стали свідками ухвалення знакового Закону про права у сфері зайнятості, який посилив права працівників у низці сфер.
Серед них – посилення та спрощення процедур голосування щодо проведення страйків, розширення прав на виплату допомоги по хворобі, батьківську відпустку та відпустку у зв’язку зі смертю близької людини, скасування практики «звільнення та повторного найму» та посилення правил щодо гарантованих робочих годин.
Те, що профспілковий рух є найсильнішим за довгий час – як у політичному плані, так і в чисельному вимірі, – може бути лише доброю новиною для працівників.
Чим більше нам вдасться перерозподілити владу на користь тих, чия праця є рушійною силою нашої економіки, тим краще для нас усіх.
Чим більше ми зможемо боротися зі зловживаннями та покращувати умови праці, тим краще це вплине як на продуктивність, так і на добробут.
Зрештою, саме для цього існують і робітничий рух, і Лейбористська партія. Звісно, профспілки не домоглися у цьому законі всього, чого прагнули, і боротьба триває, як це завжди було і як має бути. Деталі щодо того, як саме буде впроваджуватися цей закон, досі є предметом переговорів, про що сьогодні нагадує нам Джоанна Томас із USDAW.
Профспілки завжди відіграватимуть роль у тому, щоб спонукати уряди робити більше для своїх членів, і ця роль посилюється за урядів лейбористів.
Профспілки справедливо очікують, що партія праці прислухатиметься до них більше.
Ці суперечності є природними.
Тиск на уряд лейбористів виходить за межі лише профспілок, і в демократії має бути збалансованість усіх голосів.
Лідери профспілок розуміють цю напругу і знають, що, хоча їхнє завдання полягає в тому, щоб підтримувати тиск на уряд, аби той йшов далі й швидше на користь своїх членів, вони також покликані вести добросовісні переговори з урядом для досягнення найкращого можливого результату — а не вимагати неможливого.
На приладовій панелі все ще світяться деякі попереджувальні індикатори. Останнім часом явка на внутрішні вибори була дуже низькою. Лише 10 відсотків членів проголосували на нещодавніх виборах генерального секретаря профспілки Unite, а на виборах до профспілки Unison минулого року – 7 відсотків. У кращому випадку явка була дещо вищою, але все одно низькою: 29 відсотків у 2025 році для FBU та 33 відсотки для ASLEF.
Звісно, Лейбористська партія також не застрахована від подібної критики. Явка на нещодавні вибори до Національного виконавчого комітету становила лише 18 відсотків, а у торішніх виборах заступника лідера проголосувало лише 16,6 відсотка членів.
Завжди існує різниця між членами та активістами – як у профспілках, так і в політичних партіях. І не завжди існує прямий зв’язок між голосуванням на внутрішніх виборах та активним членством у профспілці чи партії.
Однак і Лейбористська партія, і профспілковий рух черпають своє легітимне право претендувати на те, щоб виступати від імені робітників, не лише завдяки чисельності своїх членів, а й завдяки демонстрації взаємодії з ними.
І ті, й інші повинні докласти більше зусиль, щоб усі члени відчували себе впливовими, представленими та не просто здатними, а й охочими брати участь у дебатах щодо майбутнього свого руху.
Робота з забезпечення цього на всіх рівнях триватиме в партії, в окремих профспілках та на з’їзді БКТ, а LabourList продовжуватиме відстоювати ці дебати та закликатиме всі партії докладати більше зусиль для залучення рядових членів.
Саме завдяки регулярному вислуховуванню думок різноманітних членів партії та профспілок вони можуть бути в курсі всього спектру поглядів, які поділяють їхні члени.
Без такого залучення існує ризик, що загальна думка буде спотворена через тих небагатьох, хто бере активну участь, а вони — саме через свою активність — можуть бути винятками.
Сьогодні колумніст LabourList – і Генеральний секретар БКТ – Пол Новак виступить зі своєю щорічною промовою перед БКТ.
Він може зробити це з гордістю, зважаючи на силу профспілкового руху та досягнення, яких він досяг у партнерстві з урядом Лейбористської партії.
Це не означає, що робота – як щодо залучення членів, так і щодо продовження контролю за діяльністю уряду – завершена. Вона ніколи не завершиться. Але ми всі перебуваємо в кращому становищі, ніж будь-коли за дуже довгий час.
Це те, що Пол і всі ми маємо по праву відсвяткувати.
Емма Бернелл LabourList
14 вересня 2026 року
https://labourlist.org/2026/09/the-state-of-our-unions/
Василь Шилов,
Керівник департаменту міжнародних зв’язків апарату ФПУ