20201015 143910

З метою обговорення шляхів новітнього індустріального розвитку України, зокрема запропонованим групою експертів та вчених у дослідженні «Економічне відродження через індустріальний розвиток України», проводиться серія круглих столів з питань зміни економічної моделі країни, подолання бідності, тіньової економіки як внутрішнього ресурсу для сучасного індустріального розвитку.

До дискусії запрошені провідні економісти і експерти, представники бізнесу, виконавчої та законодавчої влади, громадянського суспільства.

У круглому столі, що відбувся 15 жовтня 2020 року в режимі он-лайн, за запрошенням організаторів заходу - Торгово-промислової палати України, ДП «Укрпромзовнішекспертиза», Інституту суспільно-економічних досліджень та ін., взяв участь Голова ФПУ Григорій Осовий.

Звертаючись до учасників він зазначив, що питання, яке розглядається у межах сьогоднішньої дискусії - з подолання бідності, є актуальним для громадян  будь якої країни:  і тих, що заможні, і тих, що розвиваються, і бідних.

Саме тому  серед Цілей сталого розвитку  ООН  до 2030 р. є завдання перед урядами країн - скорочення бідності не менш, ніж удвічі, і зрозуміло, що Україна, яка  за статусом  є  соціальною державою, має  показати  приклад у вирішенні цієї актуальної проблеми.

Що для цього потрібно?

Насамперед, конструювати відповідну соціально-економічну політику держави і забезпечити належне нормативно-правове регулювання цих процесів. А також забезпечити колективно-договірне регулювання у сфері парці.

         Реалізація цієї політики має базуватись на засадах:

-         забезпечення права  людини на гідне життя;

-         соціальної  справедливості  і недискримінації  та мати всеохоплюючий характер.

20201015 144051 1

Що маємо наразі?

- Уряд і парламент України фактично відійшли  від  розроблення і затвердження  Державних програм економічного і соціального розвитку  як комплексних документів,  перейшовши  до затвердження Програм своєї діяльності  і Державного бюджету на рік;

-  Уряд відійшов  від розроблення цільових  державних програм  розвитку  економіки, зайнятості, взявши  за основу  розроблення Стратегій і Концепцій, а також річних планів під їх реалізацію.

Зокрема, у 2016 р. була схвалена  Стратегія  подолання бідності і щорічні заходи по її реалізації, але по факту ми маємо на сьогодні колосальну бідність в Україні, більше третини населення знаходиться за межею бідності і процес зубожіння під час поширення пандемії COVID-19 виріс. А за оцінками Інституту  демографії та соціальних досліджень ім.М.В.Птухи НАН України,  рівень  бідності  за критерієм - нижче фактичного прожиткового мінімуму може зрости у 2020 до 45%.

Така ситуація у цілому віддзеркалює, з одного боку, фактичний стан  в економіці  країни і на ринку праці, а з іншого,  вкрай  низький рівень  майнового стану людей, відсутності  накопичень і збережень.

За дослідженням  Швейцарського  банку «Creolit Suisse» в Україні  існує  непропорційна система  розподілу  результатів  економічної діяльності  на  «працю» і «капітал», внаслідок  чого  10%  заможних людей володіють більше 70%  сукупних доходів у країні і практично  відсутній «середній  клас».

Тобто суспільство  є не стійким , а конфліктним через незадоволення рівнем і якістю життя.

Що на наш погляд потрібно було б змінити?

Перш за все, економічна  і соціальна політика  мають йти єдиним курсом, взаємодоповнюючи  динаміку розвитку. Саме в такий спосіб  з 70-х  років  формувалася сильна соціальна Європа.

Друге, розподіл ВВП  має передбачати  60-65% видатків  на споживання (наразі  приблизно 35%),  постійно  підживлюючи  економіку попитом  на товари і послуги.

Третє, - ми маємо систему державних соціальних стандартів і гарантій (прожитковий  мінімум, мінімальна  зарплата, мінімальна пенсія, інша виплати), які потрібно впроваджувати у життя безапеляційно. За таких умов ми можемо гарантувати людям реалізацію ст. 48 Конституції на достатній життєвий рівень.

І, нарешті, колективно-договірні  умови  оплати  праці  повинні бути  орієнтовані  на поетапне  наближення  розміру зарплати українських робітників до рівня  сусідніх Європейських країн, щоб  створити  конкурентні умови  трудовій міграції і зберегти  трудові ресурси.

Для досягнення цих цілей потрібна сильна і високопродуктивна економіка.

Нинішня  аграрно-сировинна  економіка не продукує  достатніх  темпів  економічного розвитку і високопродуктивних  робочих місць, а від так  достатню  ресурсів  для реалізації  ефективної  соціальної політики.

Потрібні темпи економічного зростання на рівні принаймні 5-7%  для забезпечення нинішніх соціальних стандартів і підвищення соціальних гарантій.

Тому напрацювання, проведені колегами з Федерації роботодавців України, і які імплементовані у дослідження «Економічне  відродження  України через  новітній індустріальний розвиток», ФПУ  підтримує. Додана вартість  має  генеруватися  і залишитися в Україні.

20201015 145445 1

Для подолання  бідності серед  працюючих  потрібні: 1 - сучасні   робочі місця, 2 - повна  і продуктивна зайнятість  і 3 - гарантії  мінімальної оплати праці не нижче фактичного прожиткового мінімуму, який розраховується на осучасненій  нормативній  основі, з включенням до  зарплати  так званої  сімейної складової: продукти харчування, одяг, житло, медичне обслуговування, освіта тощо.

Ми підрахували, що мінімальна зарплата у 2021 році повинна становити 8212 грн. з урахуванням об’єктивних витрат людини.

Бажаю всім учасникам під час дискусії напрацювання продуктивних рішень, які могли б бути покладені в основу діяльності і соціальних партнерів і Уряду, і парламенту країни, щоб ми разом рухалися по шляху перетворення України на державу соціального добробуту і миру.

Прес-центр ФПУ