Працівник, що звільнився декілька років тому з підприємства, надіслав запит щодо надання довідки про заробітну плату.
Чи повинне підприємство видати колишньому працівникові таку довідку?
Якщо так, то у який термін її має бути надано?
Відповідно до статті 1 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі — Закон № 393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій (далі — підприємство) незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Стаття 49 КЗпП передбачає право працівника на видачу довідки про роботу та заробітну плату. Роботодавець зобов’язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати. За нормами даної статті довідка має містити обмежене коло відомостей (про роботу із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади; про час роботи і розмір заробітної плати). Зазначений перелік є закритим, тобто стаття 49 КЗпП не передбачає видачі довідок, які містять інші відомості.
Слід також звернути увагу на Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок видачі і засвідчення підприємствами, установами та організаціями копій документів, що стосуються прав громадян» від 4 серпня 1983 року № 9779-X (далі — Указ № 9779). Указ № 9779 чинний відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року № 1545-XII, в якій зазначається, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України).
Насьогодні Указ № 9779 не застосовується на території України, крім положень, що не суперечать Конституції України та Закону України "Про правонаступництво" та стосовно правовідносин, зазначених у підпункті 1 пункту 2 розділу ІІ Закону України від 21 квітня 2022 року N 2215-IX «Про дерадянізацію законодавства України».
В Указі № 9779 зазначено, що державні і громадські підприємства видають за заявами громадян копії документів, що виходять від цих підприємств, якщо такі копії необхідні для вирішення питань, що стосуються прав і законних інтересів, які звернулися до них.
Копії документів видаються на бланках підприємств. У такому ж порядку підприємства можуть видавати копії наявних у них документів, що виходять від інших підприємств, від яких отримати безпосередньо копії цих документів важко або неможливо. У випадках, коли документи були виконані на бланках, при виготовленні копій відтворюються реквізити бланків.
Витяги з документів, що стосуються прав та законних інтересів громадян, видаються у порядку, встановленому цим Указом.
Проте, логічним є заперечення, що колишній працівник по відношенню до підприємства є особою, яка з ним в трудових відносинах вже не перебуває, і хоча роботодавці зазвичай не чинять опору в видачі таких довідок колишнім працівникам, наведемо ще одне обґрунтування щодо видачи даної довідки.
Особи, які мають статус податкових агентів, обов'язані, зокрема, надавати на вимогу платника податків відомості про суму виплаченого на її користь доходу, суму застосованих соціальних податкових піль і суму утриманого податку (пп. «в» п. 176.2 ПКУ).
Також варто зазначити, що затвердженої форми довідки про доходи, яку повинні надавати податкові агенти на вимогу платника податків, немає. Тому така довідка надається у довільній формі. У ній, крім загальної інформації про фізичну особу (П. І. Б, реєстраційний номер облікової картки), обов'язково вказується наступна інформація:
- сума нарахованого оподатковуваного доходу (за кожен місяць та загальною сумою);
- розмір і сума податкової соціальної пільги;
- сума нарахованого та утриманого єдиного соціального внеску;
- сума нарахованого та утриманого податку на доходи фізичних осіб.
Крім того, згідно зі статтею 3 Закон України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» зобов'язані надавати інформацію про громадян, яких вона стосується, й державні органи, інформаційні системи яких її містять. Надається така інформація безперешкодно і безкоштовно на вимогу фізичних осіб.
Щодо термінів розгляду звернень, то відповідно до статті 20 Закону № 393 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Якщо у місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства або його заступник встановлює необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Водночас загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого статтею 20 Закону № 393 терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства незалежно від форм власності, об’єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати.
Вікторія Ліпчанська,
керівник Центру правової допомоги ФПУ
