Чи можна прийняти на роботу жінку за сумісництвом, якщо вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку?
Чинним законодавством не заборонено працювати за сумісництвом, працівникам, які мають основне місце роботи. Так, відповідно до частини другої статті 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємство), якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Тобто це дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.
Про основне місце роботи в КЗпП нічого не сказано. Проте опосередковано про нього йдеться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі — Інструкція № 58).
Так, в абзаці четвертому пункту 1.1 Інструкції № 58 зазначено, що на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.
Тлумачення поняття «основне місце роботи працівника» міститься в Законі України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Основне місце роботи — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування на її підставі.
Тому можна вважати, що поняття «основний трудовий договір» і «основна робота» є тотожними. Основний трудовий договір може бути укладений з умовою як про повний, так і про неповний робочий день (інші трудові договори, укладені тим же працівником без звільнення з основного місця роботи, і є трудовими договорами про роботу за сумісництвом (крім угод про виконання робіт, не визнаних законодавством сумісництвом).
Відповідно до статті 179 КЗпП та статті 25 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Така відпустка для догляду за дитиною може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.
За бажанням жінки або вказаних вище осіб, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.
Отже, працювати за сумісництвом на іншому підприємстві такій категорії працівників чинним законодавством не заборонено.
Вікторія Ліпчанська,
керівник Центру правової допомоги ФПУ
