Нескінченні повітряні тривоги, ворожі дрони й ракети, руйнування інфраструктури, економічні негаразди з сумними соціальним наслідками, постійний стрес – жити в країні, де йде війна, дуже непросто. Але всі труднощі українців в тилу – ніщо порівняно з випробуваннями, які щодня проходять наші Захисники на фронті.
Тож наш святий обов’язок – підтримувати їх, використовувати кожну можливість, щоб допомогти вистояти проти ворога. Так вважають у Профспілці металургів і гірників України – і системно відгукуються на звернення військових.
Задля збереження приватності бійців ми зазвичай залишаємо такі контакти за кадром. Та цього разу вирішили вчинити інакше. Хлопці, про яких іде мова, роблять неймовірно важливу, але фактично «невидиму» справу.
Про них не пишуть у пресі. Однак їхня історія має бути розказана.
Вона починається серед польових доріг, лісосмуг та замаскованих позицій української армії. Саме там діє 128 окремий батальйон зв’язку: з липня 2025 року його завданням є забезпечення стабільного, безперервного зв’язку в умовах сучасної війни.
На практиці це означає створення та підтримання функціонування складної, багатошарової структури, яка є справжньою «нервовою системою» війська. Під артилерійськими обстрілами та ударами дронів особовий склад підрозділу розгортає вузли зв’язку, відновлює пошкоджені канали комунікації, забезпечує передачу бойових наказів, дбаючи про те, щоб, попри всі хитрощі ворога, все працювало швидко, точно та безвідмовно.
Відповідальність – вкрай висока, фаховість – на сто двадцять відсотків зі ста. У 128 ОБЗ служать міцні професіонали, обдаровані технарі, здатні зібрати пристрій зв’язку буквально «на коліні». Кожен з них розуміє ціну мовчання в ефірі і виконує свою роботу за будь-яку ціну.
Та нерідко запорукою успішного виконання завдань стає матеріальна база. Зокрема, хлопцям дуже важлива мобільність. У цьому моменті їм не так давно посприяла Профспілка, долучившись до збору на купівлю лавети для евакуації техніки. За небайдужість у цьому та інших питаннях військові подякували голові ПМГУ Богдану Оверковському.
Ще одна суперздібність 128 ОБЗ – командний дух. Братерство і відданість товаришам тут не гасло, а норма. Не дарма ж справжнім символом підрозділу став доберман Ройз. Цей пес – більше, ніж службовий собака. Поруч зі своїм господарем – командиром роти, він щодня перебуває в строю, супроводжує побратимів у польових умовах, на бойових виїздах, як охоронець, напарник, швидка психологічна поміч, вірний друг та надійний оберіг.
Першоджерело: https://www.facebook.com/pmgufb
Профспілка металургів і гірників України
