Чи може працівник, прийнятий за строковим трудовим договором, звільнитися з власної ініціативи до закінчення строку трудового договору?
Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець — виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Питання щодо розірвання трудового договору регулюються КЗпП, зокрема статтями 36, 38, 39, 40 і 41.
Порядок розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника (ст. 39 КЗпП) дещо відрізняється від порядку розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк (ст. 38 КЗпП).
Укладаючи строковий трудовий договір, працівник фактично погоджується працювати певний строк. Відповідно, він не має права розривати трудові відносини до закінчення строку трудового договору в односторонньому порядку без поважних причин.
Так, статтею 39 КЗпП передбачено, що строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника у разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у певній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, інші поважні причини).
Вікторія Ліпчанська,
керівник Центру правової допомоги ФПУ
