Шановний пане Президенте Конференції,
Шановний Генеральний директоре МОП,
Шановні делегати,
Перш за все, дозвольте щиро привітати новообраних головуючих на конференції і висловити вдячність за ваше лідерство та відданість цій важливій глобальній розмові.
Ми зібралися тут не лише для ухвалення резолюцій, але й для підтвердження нашого спільного прагнення до миру, справедливості та гідної праці в кожному куточку світу. Сьогодні ця місія є більш нагальною, ніж будь-коли.
Українські профспілки рухаються вперед, в напрямку організації платформених працівників і ведення переговорів щодо нових засобів захисту в еру штучного інтелекту. Але, приймаючи майбутнє праці, ми все ж стикаємося з сучасною реальністю, затьмареною війною.
Кожен день українські працівники та їх сім’ї зустрічають з невпинними ракетними ударами. Міста під вогнем. Рятувальники, які прибувають для порятунку життів, цілеспрямовано стають мішенями повторних атак. Третій рік поспіль енергетична інфраструктура залишається головною мішенню: від гідроелектростанцій до турбін теплових станцій і підключень до мережі. Мета зрозуміла і жорстока — занурити наших людей у темряву та відчай.
Навіть під вогнем, наші медичні працівники виконують свою роботу. Вони лікують, допомагають і рятують життя без перепочинку. Але вони також стають мішенями атак, як це сталося з Національною дитячою лікарнею «ОХМАТДИТ» 8 липня 2025 року.
На Запорізькій атомній електростанції український персонал утримується в заручниках, піддається несправедливим судам та зазнає погроз. Ми вдячні МОП за її політичний меморандум 2023 року щодо питання Запорізької АЕС й закликаємо підготувати аналогічний звіт щодо долі працівників освіти на окупованих територіях.
Ми офіційно заявили наш протест Генеральному директору щодо так званих «профспілок» під егідою ФНПР, які відкрили офіси в окупованих українських регіонах. Це не профспілки — це інструменти окупації. Ми будемо й надалі захищати права працівників, оберігати наших дітей від мілітаризованої індоктринації під виглядом так званої «Юнармії» та відновлювати право дітей навчатися в школах, а не брати участь у конфліктах.
У цьому світлі ми піддаємо сумніву доцільність збереження регіонального офісу МОП у Москві. Ми закликаємо провести оцінку співвідношення витрат і вигод, а також ефективності діяльності, і пропонуємо перенести ці функції в більш відповідне місце — наприклад, в Узбекистан або Казахстан.
Основна цінність МОП — свобода асоціацій — повинна дотримуватися в кожній державі-члені. Це включає захист профспілкової діяльності, активістів профспілок, офісів профспілок, права на представництво та формування справжніх профспілок.
Ця війна принесла не лише руйнування, але й глибокі тривалі виклики для працівників, ветеранів, підприємств і цілих громад. Українські профспілки — за підтримки МОП та інших організацій — надають гуманітарну допомогу мільйонам людей. Понад 7 мільйонів людей залишили країну, і ця кількість зростає знову через оновлені атаки, наприклад, у прикордонних районах поблизу міста Суми.
У той час, як тисячі ветеранів з інвалідністю готуються повернутися до роботи, профспілки очолюють програми перенавчання та підвищення кваліфікації — особливо в енергетиці, будівництві, транспорті тощо.
Але структурне безробіття триває. Кваліфіковані працівники залишаються незадіяними, тоді як зростає дефіцит робочої сили. У цьому складному контексті офіс МОП в Україні відіграє провідну роль у підтримці прозорих тристоронніх дискусій щодо безпечної та справедливих проявів міграції.
Якщо ми хочемо, щоб наші люди повернулися додому, ми повинні забезпечити гідну працю та безпечні робочі місця. Це включає просування міжнародних стандартів з охорони праці та підтримку ухвалення нової конвенції про біологічні небезпеки.
Пане Президенте, шановні делегати,
Дякую вам за вашу спільну роботу на 113-й сесії МКП. Об’єднавшись, ми сильніші, щоб забезпечити сталий мир — в Україні та по всьому світу.
Дякую вам. Слава Україні!
