Профспілки Бельгії: спільний фронт проти трудової реформи

Міністр економіки та зайнятості Бельгії Кріс Петерс 20 лютого 2016 року анонсував проведення реформи системи організації праці, яка має набрати чинність з 1 січня 2017 року. Реформою передбачається ціла низка заходів для забезпечення більшої гнучкості на ринку праці з метою боротьби з безробіттям, рівень якого сягає сьогодні 8,5%. Міністерство пропонує по-новому вести облік робочого часу, вираховуючи кількість робочих годин не на щотижневій, а на річній основі. При цьому тривалість робочого тижня може зрости з 38 до 45 годин, але за умови, що при розрахунку протягом 1 року середня тривалість робочого тижня залишиться на рівні 38 годин. На практиці це означатиме, що працівник може працювати 9 годин на день, 45 годин на тиждень і навіть більше, а потім, протягом року, йому буде компенсовано робочий час за рахунок 7-годинних робочих днів.

Також змінюється визначення нічного часу. Сьогодні роботою в нічний час вважається робота між 8 годиною вечора і 6 годиною ранку. Після реформи початком нічного часу вважатиметься робота з 10 години вечора. Тобто роботодавець може змусити робітника працювати до 22.00 без оплати надбавки за працю в нічний час та понаднормових. Відміняються положення про особливі умови використання праці молодих людей і вагітних жінок у нічний час.

Уряд заявляє, що більша гнучкість робочого часу дозволить роботодавцям більш ефективно управляти продуктивністю своєї компанії, а працівникам - краще поєднувати сімейне та робоче життя. Профспілки, навпаки, вважають, що така гнучкість принесе користь тільки роботодавцям, які вимагатимуть від робітників працювати довше протягом пікових періодів, а потім зменшуватимуть тривалість робочого дня, коли попит на їхню продукцію падатиме. На думку профспілок, всі ці «реформи» не призначені для того, щоб зробити робочий час більш зручним для працівників, а скоріше, щоб змусити їх працювати більше протягом певних періодів на розсуд і вимогу роботодавця і знизити витрати роботодавця на оплату понаднормової роботи. Це логіка «вижатих і викинутих лимонів». Профспілки попереджають, що 38 годинний робочий тиждень де факто зникне.

Уряд також оголосив про підвищення пенсійного віку на 2 роки – з 65 до 67 років.

Профспілки рішуче виступили проти запропонованих новацій, адже програма реформ була розроблена урядом поза межами традиційного механізму соціального діалогу.

З моменту оголошення своїх намірів, уряд зіштовхнувся зі зростаючою опозицією до них у суспільстві. Онлайн-петиція на сьогодні зібрала 22 300 підписів, що далеко від 1,3 мільйона, зібраних у Франції проти законопроекту Хомрі, але активність профспілок зростає. У Бельгії набагато більший відсоток охоплення профспілковим членством робітників, ніж у Франції.

Оскільки уряд проводить політику жорсткої економії подвійних стандартів, коли усі заходи спрямовані на заощадженні на зайнятих працівниках або безробітних, і не зачіпають капітал, три найбільших профцентри - Загальна федерація праці Бельгії, пов’язана з Соціалістичною партією, центристська Конфедерація християнських профспілок і правоцентристська Загальна конфедерація ліберальних профспілок Бельгії, які об’єднують 55% бельгійських працівників, розробили план спільних дій.

Профспілки нагадують, що існують альтернативи для розбудови справедливого і згуртованого суспільства:

- збереження і підвищення купівельної спроможності за допомогою автоматичної індексації заробітної плати та соціальних виплат, вільних колективних переговорів;

- підтримка сильної системи соціального захисту. Тільки вона може забезпечити згуртоване суспільство.

- надання доступних та якісних громадських послуг. Вони є основою купівельної спроможності громадян.

- направлення інвестицій у сталі робочі місця. Вони є двигуном економіки і забезпечують добробут громадян.

- забезпечення податкової справедливості. Для цього оподаткуванню мають підлягати усі доходи, включаючи доходи з капіталу.

- скорочення робочого часу, зі збереженням заробітної плати та наймом нових працівників для компенсації втрат робочого часу . Від скорочення робочого часу виграють усі – працівники будуть мати більше часу для особистого життя, а створення нових робочих місць призведе до скорочення безробіття.

План дій профспілок:

- вівторок, 24 травня: загальнонаціональна міжгалузева демонстрація

- з 25 травня по 17 червня: тематичні акції

- вівторок, 31 травня: демонстрація працівників бюджетної сфери

- з 20 по 26 червня: інформаційна робота на підприємствах

- п’ятниця, 24 червня: загальнонаціональний страйк

- четвер, 29 вересня: загальнонаціональна міжгалузева демонстрація

- п’ятниця, 7 жовтня: загальний страйк

Перша загальнонаціональна демонстрація в рамках кампанії проти соціально-економічної політики влади пройшла 24 травня. За даними брюссельської поліції, на столичні вулиці вийшло понад 60 тисяч маніфестантів. В Брюсселі і Валлонії виникли суттєві транспортні проблеми. Не вийшли на рейси половину поїздів метрополітену і трамвайних маршрутів. Після того, як група з приблизно 100 радикально налаштованих осіб у масках перервала мирний хід 60-тисячної акції і почала кидати в поліцейських запалені феєрверки та інші предмети, бельгійська поліція застосувала водомети для розгону демонстрації. В результаті цього декілька осіб було поранено. Поліція арештувала десятьох осіб.

31 травня у Бельгії - транспортний колапс. Раніше Профспілка працівників Національного товариства залізниць Бельгії оголосила про проведення добового страйку своїх членів. Внутрішній рух поїздів по території Бельгії не здійснювався з 22.00 30 травня по 22.00 31 травня. Крім поїздів, не ходили трамваї і автобуси. Чимало людей пересіли на особистий транспорт, але вчасно попасти на роботу не змогли через багатокілометрові пробки на під’їздах до Брюсселю. Страйкували працівники пошти, в Брюсселі не прибиралося сміття. На демонстрацію у Брюсселі вийшли десятки тисяч залізничників, вчителів, лікарів, пожежників та інших працівників державного сектору, тримаючи плакати «Боремося за свої права».

24 червня відбувся загальнонаціональний страйк на заклик Загальної федерації праці Бельгії. У деяких районах до нього приєдналися і християнські та ліберальні профспілки. У Брюсселі на лінії не вийшов жоден потяг метро, автобус чи трамвай. Весь день були закриті торгівельні центри і крупні мережеві супермаркети. Дитячі садочки також були закриті. Графік руху поїздів на залізниці був серйозно порушений. Залежно від регіону в рейси вийшли від 10 до 50% міських і міжміських автобусів. Також у страйку приймали участь держслужбовці.

Слід зазначити, що паралельно до загальнобельгійських акцій протесту відбуваються страйки в деяких секторах, викликані локальними проблемами. Так, майже весь травень страйкували тюремні наглядачі в Брюсселі і Валлонії. Працівники тюрем вимагали відмови від підвищення віку виходу на пенсію і вирішення проблеми нестачі кадрів, яка призводить до зростання понаднормових чергувань. У зв'язку зі страйком тюремних працівників влада ухвалила рішення тимчасово направити в пенітенціарні заклади військових для забезпечення безпеки. До цього функції тюремних наглядачів було доручено виконувати слідчим кримінальної поліції і дорожнім поліцейським. У результаті страйку тюремного персоналу в’язні позбавлені регулярного доступу в душові, прогулянок і телефонних дзвінків. Більш ніж десять раундів перемовин з міністром юстиції Бельгії Куном Генсом закінчилися безрезультатно, незважаючи на обіцянки уряду забезпечити найм додаткової кількості наглядачів і відкрити три нових тюрми для вирішення проблеми перенаселеності тюрем.

17 червня страйкували вантажники міжнародного аеропорту Брюсселя, протестуючи проти великих обсягів понаднормової роботи в умовах нестачі персоналу. Як наслідок, система обробки багажу Свіспорт не працювала, виліт рейсів затримувався майже на годину, а керівництво аеропорту, залучивши до обробки багажу волонтерів, настійно рекомендувало усім пасажирам брати з собою тільки ручну поклажу.

Акції протесту в Бельгії відображають загальне невдоволення профспілок політикою жорсткої економії в західних країнах, але мають і власне бельгійський колорит. Вперше в уряді Бельгії представлені фламандські націоналісти, і це створює подвійний стимул для опозиції. Саме тому найбільш активним противником антисоціальних ліберальних реформ виступає Загальна конфедерація праці Бельгії, пов’язана з Соціалістичною партією, а найбільш активні протестні дії, масові маніфестації та високий рівень участі у страйках спостерігаються у Брюсселі та франкомовній Валлонії.

Кульмінацією кампанії проти трудової реформи має стати загальний страйк 7 жовтня, в другу річницю уряду, сформованого правоцентристськими фламандськими партіями.

Департамент міжнародних зв’язків апарату ФПУ