Про нещодавно проведений Полтавською облпрофрадою захід легко інформувати. Бо цей семінар-навчання членів Молодіжної ради мало нагадував звично-нуднуваті, делікатні спроби профспілкової чиновної лектури і байдужої аудиторії не розбудити один одного. «Молодь – це перспектива, це минуле, сьогодення і майбутнє…» – саме під таким девізом 27 червня, напередодні відзначення державного свята – Дня Конституції України, відбувся І обласний Молодіжний форум Полтавської обласної ради професійних спілок. У конференц-залі закладу дозвілля «Турист» 85 молодих активістів і спілчан, голів обласних комітетів галузевих профспілок вивчали досвід Данії в налагодженні гармонійних взаємин між професійними спілками, державою й роботодавцями.
На цьому Форумі все склалося якнайліпше: і тема (як з найбільшою користю перенести набутки датських профспілок на українські терени?), і вдячна зацікавлена аудиторія (з ким, як не з молоддю, й говорити про спілчанські перспективи), і майстерність озброєного кращою зарубіжною методикою модератора (успіху навчання неабияк посприяла і особиста привабливість та лекторська переконливість пані Ольги), і затишна навчальна зала комплексу «Полтаватурист» з видом на Ворсклу, і рефлексійна кава-брейк.
Посприяли успіху семінару й організаційні зусилля та особиста участь в його роботі голови облпрофради Л.М. Вернигори. Відкриваючи Форум, Леонід Михайлович зазначив важливість молодіжної політики в нашій державі загалом і профспілковому русі зокрема, акцентував увагу учасників заходу на можливостях, пріоритетах і перспективах, які відкриваються перед молоддю в умовах децентралізації влади, декомунізаційних процесів і європейського поступу:
- Молодь – це завжди категорія особливої, прискіпливої і відповідальної уваги держави та її соціально-економічної політики, оскільки вона є головним ресурсом суспільства, який покликаний не лише підняти економіку, зберегти і розвинути інтелектуальні та професійні потенції загалу, а й забезпечити гідне майбутнє всім іншим членам суспільства. Чомусь тільки ми змушені надто часто нагадувати про це державі…
Учасники Форуму обговорили гострі проблеми все ще недостатнього впливу українських профспілок на розв’язання соціальних «вузлів» та створення реальних умов для гідної праці, шляхів подолання інертності спілчанських гуртів, пожвавлення соціального діалогу, мотивації профспілкового членства, насамперед, у молодіжному середовищі.
Атож, досвід данських колег, висвітлений профспілковим представником 3-ї групи Проекту, головою обласної організації профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості Ольгою Курінько, котра на власні очі бачила роботу Об’єднаної федерації робітників Данії - 3F, став не лише предметом дискусії, а й зініціював низку пропозицій молодих полтавських активістів щодо посилення ролі стабільного профспілкового руху в демократичному поступі України до стандартів громадянського суспільства.
Зазначимо, що інформація про справді вагомі здобутки данських профспілок викликала не стільки цілком виправдану заздрість молодої аудиторії (а як не позаздрити вартості погодинної робочої сили середнього датчанина в 41,3 євро, середньомісячній оплаті праці в 10 тисяч євро чи тривалості робочого дня у 7 годин 21 хвилину?!), як бажання досягти такого рівня трудових відносин і на своїх теренах.
Тренінг «Я - профспілковий лідер» та презентація узагальнених групами пропозицій виявили нове бачення і нові тренди в діяльності профспілкових структур, що стануть, сподіваємося, підґрунтям суттєвих змін у статусі та ролі профспілок в Україні. Спілчанська молодь Полтавщини заявила про свою готовність домагатися відчутнішого впливу на подолання розриву між українським, загалом прогресивним, законодавчим полем і рівнем виконання його норм. Активісти гостро дискутували щодо лукавої соціальної арифметики у її трактуванні паном Гройсманом: бо сім тисяч гривень середньої щомісячної зарплати по державі набігають винятково за рахунок захмарної оплати закордонних менеджерів (хоч би один продемонстрував щось путнє на своїх посадах!) та директорату – мінімалка в 3200 простого робітника чи лікаря на кабмінівські реляції щодо реформ та «досягнень» впливають найменше.
Ще один важливий порівняльний аспект: данські колеги у діалозі з соціальними партнерами захищені абсолютизованим пріоритетом виконання досягнутих в ході колективних переговорів домовленостей, наші ж реалії інші – норми Генеральної, галузевих і регіональних угод, скажімо, щодо перерахування не менше 0,3 % фонду оплати праці на проведення культурно-масової, фізкультурної і оздоровчої роботи, місцеві роботодавці воліють просто не помічати. Подекуди керівники навіть ховають тексти колективних договорів від тих, задля кого ці договори укладаються. Тож, молоді активісти наполягають на відмові від все ще побутуючих в профспілковому чиновному середовищі неконфліктних, напівзалежних відносин з державними інституціями та роботодавцями.
На продовження теми блискуче провела свою частку семінару голова Молодіжної ради облпрофради, доцент кафедри правознавства, докторант Полтавського національного педуніверситету ім. В.Г. Короленка Тамара Жалій, яка на прикладі простих життєвих ситуацій запропонувала «групам мозкового штурму» профспілковий консалтинг на тему «Молодь у профспілках. Можливості співпраці профспілок із закладами освіти», «запалила» молодих активістів на пошук відповідей на непрості питання психологічної взаємодії в колективі, лідерства, виявленні аспектів успішного ведення переговорів тощо. У ході цього заходу порушувалися проблеми зайнятості молодих людей в Україні, необхідності їхнього захисту та працевлаштування за фахом, належної оплати праці.
Підбиваючи підсумки Молодіжного форуму, його організатори, модератори та учасники означили найближчі напрямки спільної діяльності з метою подальшого вивчення досвіду інших держав, вироблення стратегії молодіжної профспілкової діяльності й закріплення прав і свобод наших спілчан у колективних договорах, галузевих та генеральній угодах, положення яких подекуди відкрито ігноруються.
Ганна Таргаєва,
заступник голови Полтавської облпрофради
