ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ СТУДЕНТІВ

artek2-1024x683

 

 

Змінилися державні стандарти в організації виробничої практики студентів. Цього літа ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» традиційно проводить її згідно вимог Міністерства освіти України, однак, в силу реформування вищої школи нашої держави, співпраця Університету з базовими дитячими оздоровчими закладами на літній період набула дещо інших форм.

 

І перше, що показали міністерські зміни, для оздоровниць гострим стало питання мати свої кадри для роботи з дітьми.

 

 

 

–  У чому позитив і проблемність впровадження в роботу нової вимоги законодавця? – запитуємо в керівника літньої виробничої педагогічної практики ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» Оксани Джус.

 

 

 

ПРАКТИКА НЕ ЗА МУС

 

 

 

–  Для Університету, для наших студентів зміни є позитивними. Перше, що виробнича педагогічна практика, яку проходять студенти ІІІ курсів Педагогічного факультету, факультету фізичного виховання і спорту, Коломийського навчально-наукового інституту в оздоровчих закладах вже не матиме тяглості впродовж усього літа, як було. Завершуватиметься вона разом з навчальним процесом до 1 липня. Відпрацювавши свою обов’язкову тритижневу практику та отримавши за неї оцінку, на решту літа студент вільний. Може на власний розсуд планувати –  працювати йому влітку, чи відпочивати. Є нюанс, який також варто брати до уваги, ми є класичним, а не педагогічним вишем, тому не всі студенти, навіть перелічених вище структурних підрозділів проходять цю практику. Це зумовлено змінами у навчальних планах. Але, уточнюю, ми не забороняємо студентам (навпаки, всіляко заохочуємо) залишатися працювати в оздоровчому закладі, який вони обрали для практики, на все літо. Але залишатися не в статусі практиканта, а в статусі найманого працівника. В цьому також є нова реальність.

 

 

 

–  Наскільки знаю, не зовсім готовими до змін виявилися деякі дитячі оздоровчі заклади, зокрема нашої області. Адже студентів-практикантів стало менше, як і тих, хто погоджується працювати з дітьми все літо. Тому, є навіть певні образи на Університет, є листи-звернення до Вас, адже доводиться спішно дбати про інших працівників-вихователів.

 

–  На жаль, це дійсно так. У окремих наших багаторічних партнерів є певне незадоволення новим форматом співпраці, як то в ЛОК «Дружба». Але, зміни не були несподіваними. Ректорат, відділ виробничої (навчальної) практики, кафедра педагогіки імені Богдана Ступарика, яка безпосередньо організовує та координує методично й організаційно проходження практики студентами, вже два роки працювали над цим питанням; проводилися «круглі столи», семінари на базі Університету за участю представників дитячих оздоровчих закладів та представників Івано-Франківської облдержадміністрації, координаційні наради за участю керівників оздоровниць. Це був час підготуватися до змін усім. Зрозуміло, були переконливими аргументи Університету, нас в цьому підтримала облдержадміністрація, яка безпосередньо курує питання оздоровлення, – зміни дуже на часі. Перше – це вимога Міністерства освіти: навчальний рік для студентів і викладацького складу, який займається організаційно-методичним супроводом літньої виробничої педагогічної практики, завершився 1 липня.

 

Зрозумілою є тонкість питання. Дотепер оздоровниці мали в особі практикантів Університету на все літо не лише фахових навчених вихователів, педагогів-організаторів, а й відповідальних опікунів дітей. Зрозуміло, що під контролем методистів, які хоча й перебували у відпустках, адже навчальний рік закінчився, мусили бути в курсі всього і часто виїжджати на місце практики студентів. Для самих же студентів (які самі ще є дітьми, мають 18-19 років), насправді, практика є важкою роботою, після якої у вересні хотілося відпочити, а не вчитися далі. Для Університету це відповідальність, подвійна можна сказати відповідальність: і за студентів, і за дітей в оздоровницях, в тому числі – кримінальна відповідальність. Прийшов час змінити підходи до практики. Щодо співпраці з оздоровницями, то говоримо просто про інший формат нашої багаторічної плідної співпраці. Говоримо про демократичний вибір студента, який пропонує йому Університет, вибір бази практики і належний методичний контроль.

 

 

 

– Як студенти обирають собі місце проходження практики? Що важить найбільше для вибору?

 

– Насправді, все вже давно відпрацьовано і діє чітко. Маємо укладені угоди з базами практики – дитячими закладами оздоровлення та відпочинку області й всеукраїнськими; також проводимо традиційні зустрічі-презентації з керівниками та персоналом дитячих оздоровниць.

 

Досвід показує, що саме після таких зустрічей  більшість студентів якраз і робить власний вибір: де набувати свої практичні університети, де пропрацювати необхідні три тижні в ролі практиканта, чи й усе літо, як найманого працівника-вихователя. Тому, щонайменше – некоректно звинувачувати зараз Університет в тому, що ми не змогли надати відповідні послуги оздоровчим закладам.

 

Так, є така ситуація, що в котрийсь із закладів студенти їдуть більш охоче, в котрийсь не хочуть їхати. Часто не лише зустрічі-презентації є визначальними; старшокурсники у спілкуванні з молодшими діляться своїми враженнями і досвідом, тому респект закладу важить таки чимало, як і різна оплата праці, що також впливає на вибір.

 

 

 

– Мабуть, досвід: де саме пройти практику? для студентів має велику вагу…

 

–  Звичайно. Адже набута практика в пришкільному таборі і, наприклад, у всеукраїнських оздоровницях – дуже різняться. Наші студенти, розуміючи це, все частіше вибирають вагоміший досвід.

 

Український дитячий центр «Молода гвардія» (Одеса) та Міжнародний дитячий центр «Артек. UA.» (Київ) – провідні оздоровчо-виховні інституції  нашої держави, які працюють цілорічно. Тут оздоровлюються діти з різних соціальних верств, зокрема сироти, специфічні категорії (діти учасників АТО, діти, зареєстровані як внутрішньо переміщені особи та ін.), обдаровані вихованці. Тому, підготовка і вимоги до проходження такої практики дуже високі. До честі, наші студенти не лише в області, а й на всеукраїнському рівні витребувані, і – на висоті.

 

З року в рік спостерігаємо цей більш свідомий підхід студентів щодо свого фахового рівня, тому підтримуємо їх бажання надбати досвід там, де важче.

 

Маємо вже першу статистику: станом на 1 липня, упродовж чотирьох оздоровчих змін 2017 року саме в Міжнародному дитячому центрі "Артек. UA" та Українському дитячому центрі «Молода гвардія» 70 зі 236 студентів Університету пройшли свою першу педагогічну практику.

 

І не просто пройшли. Ми пишаємося, що Турчин Ірина, Цимбала Марія (Педагогічний факультет) і Бугаєнко Ярослав (факультет фізичного виховання і спорту) серед студентів-практикантів з усієї України перемогли в номінації  "Найкращий вожатий зміни" Міжнародного дитячого центрі "Артек. UA". А вихованці Ірини Турчин вибороли кубок "Артек. UA". Надзвичайно приємно, що саме такі високі сходинки визнання стосуються вихованців нашого вишу. Підтвердженням високого рівня підготовки студентства Університету є й укладення довгострокових розширених угод (не лише про проходження практики) з названими вище всеукраїнськими оздоровчо-виховними інституціями. Успішність цьогорічної практики підтверджують також схвальні відгуки про студентів-практикантів керівництва оздоровчих закладів, нагородження значного їх числа грамотами, подяками, грошовими преміями та запрошення працювати наших студентів наступного року. Відрадними є також відгуки вихованців про своїх вихователів і в соціальних мережах.

 

 

 

–  І, насамкінець, чи маєте якісь поради, як оздоровницям виходити з нового їм виклику та мати добрих вихователів без студентів-практикантів? 

 

– Ми пропонували відновлення школи педагога-організатора, яка, зокрема, функціонує в уже згадуваній УДЦ «Молодій гвардія»,  чи т. зв. «табірних зборів» (або ж дистанційного навчання) перед безпосереднім проходженням літньої виробничої педагогічної практики (квітень-травень), враховуючи специфіку дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, або ж курсової підготовки студентів факультетів (інститутів) університету, які не проходять цей вид практики. Наприклад, на базі Інституту післядипломної освіти та довузівської підготовки Університету за фінансової підтримки Івано-Франківської ОДА та дитячих закладів оздоровлення та відпочинку області. Але в силу того, що більшість оздоровниць області є приватними, а зрозуміло, навчання педагогічного персоналу потребує певних додаткових зусиль і витрат, то на це не всі погодилися. Зауважимо, що цьогоріч такі школи (курси) педагогів-організаторів працювали на базі «Артек-Карпати-Буковелю», «Петросу», «Лімниці».

 

Та вочевидь, настав час спільними зусиллями держави і приватних оздоровниць, всіх зацікавлених інституцій готувати якісний персонал для роботи з дітьми. Без добору й навчання кадрів не обійтися.

 

Згодімося, що покласти цю роботу і відповідальність здебільшого на практикантів –  не вихід. Це не демократично у відношенні до студента. І це не функція Університету. Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника відкритий до співпраці і завжди створює належні умови для організації зустрічей,  відбору та підготовки майбутніх педагогів-організаторів серед студентської молоді різних спеціальностей.

 

 

 

Щодо впливу практики на самих студентів… Не даремно вони ділять своє життя на «до і після неї». Відділ виробничої (навчальної) практики на чолі з Ярославою Василишин, кафедра педагогіки імені Богдана Стуцпарика під керівництвом професора Тетяни Завгородньої щорічно випускає методичні матеріали, які забезпечують належне проходження цього виду практики, своєрідні щоденники (робочі зошити), в яких є відгуки спудеїв про новий для них досвід. Ці записи насправді зворушують і дають зрозуміти: практика студентові – це тест і на профпридатність, і на правильний життєвий вибір. На особистісну зрілість також.

 

      

 

                                                                               Розмовляла М.Павлишин

 

 

 

            ВІДГУКИ СТУДЕНТІВ ПРО СВОЮ ПРАКТИКУ

 

«Моя перша педагогічна практика»

 

(роздуми студентів-практикантів)

 

«Табір – це скарб для мене, але не з золота, а скарб знань, яких я

 

набула під час зміни. 21 день – це мішок вражень, які завжди залишали

 

усмішку на моєму обличчі…

 

Діти кожен день надихали нас своїми успіхами, розумом,

 

талантом та власною індивідуальністю. Водночас у мені розкривались

 

материнські почуття… Разом з дітьми ми долали труднощі, раділи

 

перемогам та переживала невдачі…».

 

Зуєва Наталія

 

 

 

«На перший погляд, практика це щось таке страшне… А

 

насправді Ви собі навіть не можете уявити, як це класно, коли сорок

 

вісім пар оченят дивляться на Тебе і чекають Твоєї любові, ласки і

 

доброти. То ж будьте для дитини не лише вихователем, але й другом-

 

порадником. От тоді все буде добре».

 

Ревак Іванна

 

 

 

«Можу сказати, що саме в таборі я змогла розкрити в собі той

 

потенціал, який був всередині, більше повірити в свої сили і зрозуміти,

 

що щастя дітей залежить не тільки від організації табору, а саме від

 

мене, від того, з якими відчуттями я ставитимусь до них, чи зумію

 

віддавати любов до останнього і розуміти їхній душевний стан з

 

півдумки…

 

Я просто щаслива…».

 

Броневич Христина

 

 

 

«До табору я їхала із певними страхами та переживаннями, але

 

побувши там до половини зміни, я вже й не уявляла, як по закінченню

 

її поїду додому і не буду кожного дня бачити своїх діток, колег. Цей

 

страх кожного дня огортав мене. Діти були мені, як рідні. Я передати

 

словами не можу, що я відчувала останній день, коли всі Твої

 

вихованці обіймають тебе плачучи, я не просто плакала, мене аж душа

 

боліла і серце розривалось.

 

Під час зміни були і певні труднощі, непорозуміння, але ми це все

 

мирно вирішували.

 

Отже літня практика пройшла для мене «на УРА», я рада, що

 

побувала в ролі вихователя. Я ніколи не забуду ці прекрасні моменти,

 

проведені у таборі. Можу сказати одне точно: із моїх 20 років – це було

 

найкраще літо…».

 

Чолій Юлія

 

 

 

«Ця літня виробнича практика принесла зміни у моє життя,

 

змінила мої погляди на деякі речі. В перший день одночасно і чекаєш

 

появи перших дітей, перших Твоїх вихованців, і одночасно, трішки

 

боїшся. Боїшся, що не все задумане вдасться, боїшся розчаруватися в

 

собі. Але проходять кілька хвилин, Ти бачиш цих малих ластів’ят: на

 

обличчі розквітає посмішка. Дехто з них наляканий, дехто соромиться,

 

а дехто з нетерпінням чекає початку табірного життя. І Ти почуваєш

 

себе одночасно батьком, матір'ю, братом і сестрою.

 

Хочеться допомагати їм розвивати свої здібності і таланти. Ти

 

відчуваєш гордість за їхні перемоги, і засмучуєшся через поразки. А

 

коли приходить день прощання, то на очах виступають сльози, тому

 

що за цих кілька днів Ти прикипаєш до них душею і вже не хочеться

 

розлучатися...».

 

Вістовська Роксолана

 

 

 

«Під час практики згадувалося кожне слово викладача-

 

наставника, бо тільки там і тоді воно йшло на вагу золота і допомагало

 

у різних важких ситуаціях.

 

До літньої практики потрібно добре підготуватися, щоб до дітей

 

прийти з певним багажем, бо без цього час для вихователя

 

проходитиме важко.., а для вихованців мляво та нецікаво…

 

Після цього літа я точно знаю, чого хочу від життя…».

 

Оксана Мендела

 

                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Архiв
<< < Вересень 2017 > >>
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Не
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30