Липень 2014 р. став особливо «спекотним» для України, і в плані політичному, і економічному, і антитерористичному, словом, в усіх аспектах. Але чи не найбільше, з огляду на наближення зими, «розжарювали» інформаційний простір новини щодо надзвичайного стану в енергетиці, реформування газотранспортної системи, можливого продажу державних пакетів акцій підприємств, які донедавна вважались «недоторканими», в першу чергу ПАТ «Укрнафта».
Кожен з цих проектів, у разі їх реалізації, на думку членів президії Укрнафтогазпрофспілки, може містити серйозну загрозу та обмеження трудових прав працівників.
Зокрема, «протиснутий» з третьої спроби у першому читанні Закон «Про особливий період у паливно-енергетичному комплексі» містить положення, за якими, при введенні цього періоду, контроль над підприємствами трубопровідного транспорту перейде до Міністерства оборони, а керувати ними в «ручному режимі» буде уряд.
Закономірно, у профспілковців виникає питання: «А що буде з Галузевою угодою і колективними договорами в такому випадку?» Чи не відмінить їх надзвичайний енергетичний стан?
Звісно, в законодавстві такі випадки не передбачені. А ми знаємо, що все, що не заборонене законодавством, має «зелене світло». Тим більше, що у травні, Укрнафтогазпрофспілка відмовилась погодити наказ профільного Міністерства щодо обмеження рівня оплати праці нафтовиків та газовиків на кшталт секвестру, здійсненого бюджетникам.
Друге «рівняння з двома невідомими» ховається в намірах уряду здійснити реформу НАК «Нафтогаз України» шляхом такого собі «розпилювання труби» - поділу ПАТ «Укртрансгаз» на двох окремих операторів для управління магістральними газопроводами та підземними сховищами для зберігання газу з подальшим створенням з 1 січня 2015 р. двох спільних підприємств із залученням міжнародних компаній. Не будемо вдаватися в переваги чи недоліки цього проекту – залишимо цю справу спеціалістам. Хоча напевне слід згадати, що за офіційною версією, попередній керівник ПАТ «Укртрансгаз» (прокерувавши всього декілька місяців) позбувся свого крісла саме із-за незгоди з таким рішенням.
Розглянемо, означає це для колективу. Ліквідація одного суб’єкта підприємницької діяльності і створення на його базі двох нових, означає, що всі працівники теперішнього ПАТ «Укртрансгаз» мають бути звільнені з попередньої роботи – і, якщо пощастить, заново прийняті на нові підприємства. Ключове слово тут «якщо пощастить». Бо таким чином можна вирішити декілька завдань на перешкоді яких досі жорстко стояла профспілка:
- добитися суттєвого скорочення персоналу: на нову роботу може бути прийнято значно менше працівників (найбільш активні профактивісти мають найменше шансів);
- завдяки конкуренції на утвореному «майданчику праці», без будь-якого порушення трудового законодавства, збільшити обсяги функціональних обов’язків та зменшити оплату праці;
- здійснити суттєве «обрізання» колдоговірних пільг та компенсацій, бо на новостворених підприємствах чинний колективний договір перестане діяти.
Такий сценарій є дуже вірогідним, якщо колектив ПАТ «Укртрансгаз» не потурбується за себе заздалегідь та не стане, як це передбачено Галузевою угодою, активним учасником реформування.
Поки що колективні дії обмежено листом, переважно на захист попереднього керівника без висунення жодної вимоги щодо збереження робочих місць, недопущення зниження рівня оплати праці та гарантій щодо розповсюдження дії чинного колдоговору на новостворені підприємства.
Третій рівень загроз, що несуть за собою одчайдушні спроби Уряду поповнити бюджет, ховається в напівприхованих намірах продати державний пакет акцій ПАТ «Укрнафта».
Інтригою місяця стало включення цього, досі іменованого стратегічно важливим для держави, пакету акцій в перелік об’єктів приватизації – 2014. Відомо, що і Мінфін, і ряд експертів виступали проти цього кроку, резонно вказуючи на прибутковість ПАТ «Укрнафта» та реальну загрозу продажу її за заниженою ціною, якщо не буде змінено закон «Про акціонерні товариства», згідно з яким збори акціонерів легітимні за наявності не менше як 60% + 1 акцій.
Загальновідомо, що за різними оцінками від 42 до 48% акцій належить групі «Приват», яка вже 13 років контролює компанію.
Жоден реальний інвестор на таких умовах не вступить у боротьбу за належні державі 50% + 1 акції і вони за «безцінь» (з точки зору справжньої цінності для держави) могли б дістатися головному приватівцю. Деякі засоби масової інформації навіть припускали, що це і є справжньою метою.
Але 17 червня 2014 р. на засіданні Кабміну ПАТ «Укрнафта» була виключена із приватизаційного списку.
Здавалось би, укрнафтівці можуть «розслабитися» - бо навіть віртуальна присутність державного контролю поки що створює систему противаг в оплаті, безпеці, охороні праці та соціальному захисті працівників.
Однак, за даними ЛІГІБізнесінформ (див. «Дилемма Коломойского. В Кабмине придумали, как продать Укрнафту») наразі ведуться переговори по одночасному виставленню на біржу як державного пакету акцій, так і частки, що належить міноритаріям, що є завуальованою формою продажу «Укрнафти».
За словами старшого аналітика інвестиційної компанії Драган Капітал Дениса Сакви: «мова скоріш за все йде про завуальовані частки Нафтобазу нинішнім міноритарим акціонером» (читай – приватівцем).
У такому вирі проблем та намірів, інтереси працівників ПАТ «Укрнафта» звісно залишаються «за бортом». Бо новий власник – це новий колдоговір, і не факт, що він хоча би буде збережений на теперішньому рівні (про поліпшення годі і мріяти!).
Спрацювати на випередження вирішила президія Укрнафтогазпрофспілки, запропонувавши Міненерговугілля та НАК «Нафтогаз України» підписати Меморандум про порозуміння та консолідацію дій щодо забезпечення стабільності прав та інтересів підприємств працівників нафтогазової промисловості на період подолання економічної нестабільності в державі.
В проекті цього документу, розробленого профспілкою, детально виписані кроки, які зневілюють загрози вищезазначених сценаріїв та забезпечать соціальний захист працівників.
8 липня 2014 р. відбулася тристороння (профспілково-міністерсько-наківська нарада, на якій президією Укрнафтогазпрофспілки було оприлюднено профспілкові вимоги і можливі наслідки не досягнення компромісу.
Вперше за багато років особисто на зустріч з профспілковцями прибув голова НАК «Нафтогаз України» - нещодавно призначений Андрій Коболєв (і це вже вселяє надію на соціально значимий діалог).
Сама ідея підписання Меморандуму, як документу призваного заспокоїти трудові колективи та дати їм можливість спокійно працювати без оглядки на зміну власників, здобуло позитивну оцінку. (Правда кажуть, що «чорт криється в деталях», хтозна, як може бути «вихолощено» профспілковий проект?) Та й представник Міненерговугілля надто емоційно охарактеризував озвучену профспілкою можливість більш рішучих кроків у разі недосягнення домовленостей. Але, вочевидь, це були суб’єктивні судження, бо Міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Продан, схвально сприйняв ідею знайти порозуміння та заручитися підтримкою профспілки за умови соціальної захищеності об’єднуваних нею трудівників, з якою виступив Голова Укрнафтогазпрофспілки Володимир Дмитришин на липневій колегії Міненерговугілля.
Втім, профспілка не відкидає і менш оптимістичного сценарію, бачачи постійні «тьорки» в парламенті навколо нафтогазової реформи та урядові демарші.
Взятий стороною держави та роботодавців час на обдумування пропозиції профспілки спливає, а офіційної відповіді немає.
У цьому зв’язку, президією Івано-Франківської обласної ради профспілки працівників нафтової і газової промисловості проект Меморандуму направлений в трудові колективи для обговорення та визначення їх готовності до більш рішучих кроків по відстоюванню своїх трудових інтересів у вирії проблем, які ці інтереси враховувати не бажають.
Т. Сульженко,
член президії Укрнафтогазпрофспілки
