undp 

 

Як відзначається День соціальної справедливості?

 

Соціальна справедливість є основоположним принципом мирного та благополучного співіснування як в самих країнах, так і між ними. Організація Об’єднаних Націй підтримує принципи соціальної справедливості, спрямовуючи зусилля на подолання нерівності у всіх її проявах. За рішенням 62-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 20 лютого проголошено Всесвітнім днем соціальної справедливості. Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун у своєму посланні з приводу Дня соціальної справедливості відзначив, що «…соціальна справедливість - це не просто моральний імператив, це основа національної стабільності і глобального благополуччя. Рівні можливості, солідарність і повага до прав людини  вкрай важливі для повноцінного освоєння продуктивного потенціалу націй і народів». Проведення публічних заходів у рамках відзначення цього Дня має акцентувати увагу суспільства на питаннях соціальної справедливості та нерівності, подолання бідності та підвищення стандартів життя.

 

Як діяльність Програми розвитку ООН в Україні пов’язана з забезпеченням соціальної справедливості?

 

Програма розвитку ООН є глобальною мережею ООН в галузі розвитку, організацією, яка виступає за позитивні зміни та надає країнам доступ до джерел знань, досвіду та ресурсів, допомагаючи людям в усьому світі у розбудові кращого життя. В Україні наша діяльність у галузі розвитку здійснюється за трьома основними напрямами: демократичне врядування та місцевий розвиток; енергетика та навколишнє природне середовище; подолання бідності та досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття. Питання соціальної справедливості є наскрізними за всіма напрямами роботи ПРООН в Україні. Так, наприклад, у 2014 році Програма Розвитку ООН в Україні ініціювала обговорення стану досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття (ЦРТ) в Україні.  Прогрес на шляху досягнення ЦРТ є запорукою подолання нерівності та зменшення масштабів багатовимірної бідності. У ході обговорення доповіді з ЦРТ за пропозицією С.Кондрюка, заступника Голови федерації профспілок України, вперше в Україні було введено у науковий обіг термін «нова» бідність (для визначення нового феномену, що виник внаслідок конфлікту на сході країни). Саме ЦРТ стали драйвером у напрямі боротьби з гострими проявами «нової» бідності та визначення конкретних дій для допомоги тим, хто є найбільш нужденним.

 

Як ЦРТ впливають на розвиток країн?

 

Декларація Тисячоліття ООН, затверджена 189-ма державами світу у 2000 році на Саміті Тисячоліття ООН, започаткувала процес досягнення до 2015 року світовою спільнотою результатів у тих сферах, де нерівномірність глобального людського розвитку виявилася найгострішою. Цілі Розвитку Тисячоліття визначили стратегічні напрями розвитку, серед яких: боротьба з голодом і злиденністю, забезпечення доступу до освіти, досягнення гендерної рівності, зниження рівня материнської та дитячої смертності, скорочення масштабів поширення ВІЛ/СНІДу та інших захворювань, досягнення екологічної сталості, а також гармонізація зовнішньої допомоги для країн, що розвиваються. Україна, яка приєдналася до Декларації Тисячоліття ООН, взяла на себе зобов’язання досягти цілей до 2015 року.

 

Який стан досягнення  ЦРТ в Україні? Якими є позитивні зрушення та які  найбільш гострі проблеми перешкоджають досягненню ЦРТ?  

 

Протягом останніх десяти років на шляху подолання бідності в Україні спостерігалися позитивні тенденції. Знижено масштаби бідності за абсолютним критерієм  та за відносним критерієм. Однак, майже кожна третя сім’я з дітьми є бідною (31,9%), а серед працюючих – кожний п’ятий. Загальною середньою освітою охоплено майже 99,6% дітей, дошкільною – у містах 92,6%, у сільській місцевості – 58,2%. Вищою освітою охоплено 46,1% молоді. Наразі необхідно забезпечити відповідність освітньої підготовки вимогам ринку праці (з урахуванням прогнозованих тенденцій розвитку економіки). Забезпечення гендерної рівності є викликом для України. Кількість жінок серед членів українського парламенту складає 11%. Розрив у середній заробітній платі між чоловіками та жінками (близько 23%) є проявом гендерної нерівності. Зменшено дитячу смертність майже вдвічі позитивні тенденції забезпечено й на шляху поліпшення здоров’я матерів. На шляху обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу досягнуто певних успіхів. Уперше у 2012 році кількість нових випадків ВІЛ-інфекції знизилась на 1,6%  порівняно з попереднім роком, проте у 2013 році відбулось зростання на 4,6%. На початок 2014 року в Україні мешкало близько 245 тис. ВІЛ-інфікованих осіб. Кількість осіб з уперше встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції зменшилася до 47,2 на 100 тис. населення.  Рівень передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини зменшено понад у 7 разів. На шляху забезпечення сталого розвитку довкілля спостерігався певний прогрес. Проте у зв’язку з антропогенним навантаженням близько 70% поверхневих вод і значна частка запасів ґрунтових вод в Україні втратили своє значення як джерело питного водопостачання.

 

Як відомо, термін виконання завдань ЦРТ закінчується у 2015 році. А що далі? Які орієнтири надає ООН світовій спільноті?

 

ООН ініціювала формування «Порядку денного глобального розвитку після 2015 року», що має окреслити орієнтири суспільного розвитку до 2030 року. У ході роботи на глобальному рівні було визначено його головні компоненти: Забезпечення миру та злагоди; Захист прав людини; Зменшення нерівності; Сприяння сталому розвитку. Наразі проведено експертні консультації на глобальному рівні за такими тематичними сферами: Нерівність; Стан здоров’я; Освіта; Демографічна ситуація; Економічне зростання та зайнятість; Енергія; Вода; Екологічна рівновага; Управління; Продовольча безпека; Конфлікти та їх попередження. Понад 200 тисяч людей з 88 країн усіх континентів долучились до національних консультацій з питань напрямів майбутнього розвитку. Обговорюються також питання нового набору цілей до 2030 року – Цілі Сталого Розвитку (ЦСР).

 

Як в Україні підтримали цю ініціативу ООН? Які пріоритети розвитку після 2015 року підтримано громадськістю в Україні?

 

В Україні до участі у національних консультаціях було залучено понад 25 тис. осіб. Основні питання, що обговорювалися під час національних консультацій, охоплювали: бачення напрямів розвитку після 2015 року; осмислення досягнень України за роки незалежності; рівень та якість життя населення; проблеми на шляху розвитку, їх причини та можливі шляхи розв’язання тощо. Значна частина учасників наголошувала на необхідності розв’язання проблем нерівності (у різних її вимірах та проявах) та недотримання прав людини. Основними пріоритетами розвитку людського потенціалу після 2015 року було визначено такі: (1) Рівність можливостей і соціальна справедливість: розбудова справедливого соціально інтегрованого суспільства, де неможливі відторгнення і маргіналізація;  (2) Ефективна та чесна влада як необхідна умова досягнення визначених цілей розвитку на період після 2015 року; (3) Ефективна охорона здоров’я: зростання тривалості здорового життя; (4) Гідна праця: сприяння людському розвитку і реалізації людського потенціалу; (5) Модернізація економіки: формування інноваційної моделі розвитку; (6) Здорове довкілля: збереження і розвиток екологічного потенціалу території;  (7) Доступна та якісна освіта: духовний розвиток і конкурентність на ринку праці; (8) Розвинена інфраструктура: подолання територіальної нерівності.

 

Приємно бачити, що перше місце посідає пріоритет забезпечення соціальної справедливості. Чому, на вашу думку, так сталось? Якими є типові прояви нерівності в Україні?

 

Для розвитку людського потенціалу необхідно забезпечити рівність можливостей і соціальну справедливість. Більша частина всіх висловлювань учасників національних консультацій в Україні так чи інакше стосувалися неприпустимості існування в суспільстві вкоріненої кастовості, несправедливого та необґрунтованого розшарування за соціальними, етнічними, віковими, гендерними та релігійними ознаками. Диспутанти розрізняли соціальну справедливість і соціальну рівність, підкреслюючи більшу важливість для України саме соціальної справедливості. Переважна більшість (74,4%) учасників консультацій переконані в необхідності зменшення існуючої різниці між багатими та бідними. Найбільш значущими сталими проявами нерівності в Україні є такі: за місцем проживання; за гендерною ознакою; за складом домогосподарства. Зменшення нерівності – з урахуванням усіх її складників – є одним із головних завдань розвитку України після 2015 року, від успішності розв’язання якого залежить соціальна стабільність.

 

Що необхідно для розбудови соціально справедливого суспільства?

 

Для розбудови соціально справедливого суспільства необхідним є подолання нерівності. Сучасна бідність перестала бути виключно проблемою низького рівня доходів,  до найбільш типових ознак належності до бідних верств населення дедалі частіше відносять незадовільні житлові умови, обмеженість або відсутність доступу до системи освіти, охорони здоров’я, культури, безпечного довкілля, труднощі у підтриманні соціальних зв’язків, відсутність вільного часу та можливостей повноцінного відпочинку тощо. Проте розбудова соціально справедливого суспільства на практиці залежить від кожного з нас. Так, оскільки наразі Україна стикається з викликами, які потребують якнайшвидшого реагування, то внесок до справи соціальної згуртованості робить кожний. Наприклад, Програма розвитку ООН в Україні розпочала масштабну роздачу гуманітарної допомоги найбільш нужденним внутрішнім переміщеним особам (ВПО). Загалом, більш ніж 25,000 продуктових наборів було роздано у містах з великою концентрацією ВПО, 23 соціальні заклади у Луганській області (включаючи будинки претарілих, лікарні, психоневрологічні будинки, інтернати тощо) отримали гуманітарну допомогу (4,734 продуктових та 5,063 гігієнічних наборів) від Програми Розвитку ООН, Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) та Фонду Народонаселення ООН.